Знайдіть «зайве» у творах письменників: 1.Тарас Шевченко
А «Заповіт»;
Б «Лілея»;
В «Русалка»;
Г «Тополя».

2.Установіть відповідність героїв їх характеристикам:
А відчайдухи, ризикують життям;
Б зрадники;
В без кохання жити не можуть;
Г сміливі, патріоти;
Ґ шановані громадою, вихователі, умілі господарі;
Довідка: 1 Андрій. 2. Дівчина чорнобрива. 3 Захар. 4 Максим. 5 Мирослава.
6 Павлусь. 7 Панас. 8 Степан. 9 Тугар. 10 Харциз.

3.Укажіть пригодницькі епізоди повісті І. Франка «Захар Беркут».
А зустріч Мирослави з ведмедицею під час полювання.
Б захоплення ордою села.
В перехід боярської дочки на бік тухольців.
Г заклик Бурунди до нового нападу.
Ґ потоплення монголів.

4. Характерними ознаками творчості А. Чайковського є те, що автор:
А реалістично показав дійсність, створив картини побуту різних верств
населення краю;
Б вбачав покликання художньої літератури у навчанні і вихованні читача;
переповів історію України з козацького періоду;
В прагннув вирватися з-під чужих впливів і ствердитися як самодостатня
творча, наукова і громадсько-політична особистість.
Г Показав своєю творчістю яскраво виражений національний характер.

5. Завдання на встановлення відповідності
А Організував театральний гурток, співав, декламував, грав на сцені
вступив на філософський факультет Львівського університету.
Б Збереглось близько 1200 малярських робіт автора, був академіком-
гравером.
В Уславився великою кількістю перекладів. Він вважав, що антична поезія є
скарбницею світової культури і збагатив нею українську культуру
перекладами. Переклав «Фауста» Й. Ґете, уривки із «Короля Ліра» та кілька
сонетів В. Шекспіра …
Довідка: 1 А. Чайковський. 2 І. Франко. 3 Т. Шевченко.

6. Письменник-прозаїк, співець козацької вольниці.

7. Яке слово обірвалось в устах Митька Вояка у мить його смерті?

В одній країні жив талановитий поет. Його пісні розходилися по сьому світу, були й порадою й розвагою. Якось поет лежав у гаю прямо на стежині. А тут їде лицар на полювання, кричить, щоб звільнили дорогу. Поет відповів, що так від нього втечуть рими-соколята, І якими він може вполювати кого завгодно й що завгодно, тому нехай верхівець сам зверне. Лицар розсердився, але звернув, сказавши, що не хоче зв'язуватися з божевільним.

Гурт мисливський за цілий день нічого не вполював, і лицар сам повертався стежиною. Побачивши поета, посміявся, що той, напевне, чекає гостинця. Поет же відповів, що в нього є більше багатство — поле, небо, синє море і його думки, які скрізь гуляють на волі. Граф засміявся й сказав, що віддав би увесь той химерний, таємний світ за справжнє графство й замок.

Коло них зібралася сільська молодь послухати поетових пісень, заслухався й лицар, подивувавшись, яка ж велика сила слова.

Якось приїхав лицар Бертольд до поета й попросив до йому завоювати серце прекрасної донни Ізідори. Поет написав серенаду, лицар проспівав її, здобув прихильність дівчини й одружився з нею. На весіллі було багато людей, тільки поета забули запросити.

Пройшов час. Король послав військо на чолі з Бертольдом на Війну. Спочатку йому щастило, а потім лицарство потомилося, стало ремствувати, ніяк не могло взяти бусурманське царство. Почали нарікати на графа, навіть кинулись до зброї. Але тут виступили співці й проспівали про боягузів. Військо засоромилося, кинулося на штурм і здобуло перемогу. Бертольд повернувся зі славою та багатством, але одразу ж забув про обіцяну нагороду для поета, який склав ті підбадьорюючі пісні.

Пройшло багато часу. Бертольд зажив щасливо разом із дружиною, був справедливим і добрим паном. Але розкішне життя вимагало коштів, тож граф почав уводити різні мита, панщину, податки. Люди жили, як у пеклі. Одного разу пан почув, що по місту ходять співці й закликають до непокори. Бертольд здогадався: ці бунтівничі думки — від його знайомого поета, і відправив до нього слуг. Посланці передали, що граф нагородить його, якщо він стане придворним поетом і припинить підбурювати людей. Поет відповів, що не хоче надіти на вільні руки золоті кайдани. Тоді граф звелів посадити поета в темницю, де той і загинув. Але залишилися його молоді нащадки, які продовжували боротися з нащадками графа Проти «діла соромного» виступає «слово праве». А коли це змагайня скінчиться, закінчиться й давня казка і настане «правда нова». Це найстисліший переказ який я зміг написати

Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої - окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і буди на нього схожим.
Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.
А. Чайковський не ідеалізує Павлуся, хоч, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Я схиляюсь перед його патріотизмом, присягою на вірність рідному краєві (вона звучить у внутрішніх монологах героя) , перед щирістю та м'якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію - знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.