Можу запропонувати охарактеризувати Дракона Грицька у такий б:
Дракон Грицько – добрий та чуйний дракон, який «вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печер», жив на світі близько восьми років і про його існування ніхто не знав. Нікому було його виховувати, малий навіть не знав, що йому їсти, тому харчувався травичкою, не вживав м’яса, нікому не чинив кривди.
Згодом Дракон потоваришував із пустельником, який навчив його грамоти. Грицько почав читати, писати вірші, знайомитись з богословськими творами. Грицько навіть намагається контролювати свою справжню природу, випускаючи полум’я лише вгору. Так він намагається не зашкодити природі, береже її від пожежі.
Проте спокійне життя Дракона триває недовго. Князь оголошує на нього полювання і до нього йдуть лицарі, а згодом і зовсім вбивають його. Ніхто не зважає на те, що «цей дракон якийсь дуже дивний. Ні на кого не нападає, нікого не вбиває». Всі люди були ласі збагачення, мали на меті лише власні цілі.
Отже, у творі Ю. Винничука Дракон зображується як поет та християнин. Це добра, не хижа істота, яка нікому не хоче чинити зла. Грицько дбає про природу, їсть листячка, контролює свою справжню суть.
Надворі стояла весна, дмухав легенький вітерець. Іван Сила зі своїм видатним тренером Брякусом збирався на змагання до Києва. Зі свого містечка вони вирішили добиратися автомобілем, адже ніщо не віщувало біди.
Несподівано небо почало хмуритись та чорніти, почувся гучний голос грому, яскраво засвітила блискавка. Потроху накрапував дощ. Це не абияк заважало їхати: дорогу поступову розмивало, вітер ламав кущі та скидав додолу дерева. Всюди стало темно і почалась справжня злива.
Проте Брякус та Іван поспішали на змагання та вирішили не зупинятись. Несподівано сталось лихо: щось важке та велике впало на дорого, автомобіль, що їхав попереду зник у темряві.
Брякус вийшов з машини та оглянув дорогу:
- Іване, сталось нещастя: дерево звалилось на машину. Треба терміново дістатись до найближчої станції та викликати до
- Докторе Брякусе, можливо, я до швидше? – запитав Сила, виліз із машини та підійшов до дерева, що впало.
Несподівано Іван підняв цей здоровенний дуб, що було середньостатистичній людині не під силу, та віджбурнув його подалі:
- Дякувати Богу, що привалило лише задні сидіння, на котрому нікого не було. Але машина потребуватиме сильного ремонту.
Чоловік з автомобіля почав потроху вибиратись та намагався оговтатись від шоку:
- Мужчини, щиро вам дякую! Ви стали моїми рятівниками!
- Немає за що, бо допомагати слабшим – обов’язок кожної людини!
Буря почала стихати та Іван з тренером продовжили свій шлях. На тих змаганнях Сила посів перше місце, а грошовий приз пожертвував тому чоловікові на ремонт машини.
Можу запропонувати охарактеризувати Дракона Грицька у такий б:
Дракон Грицько – добрий та чуйний дракон, який «вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печер», жив на світі близько восьми років і про його існування ніхто не знав. Нікому було його виховувати, малий навіть не знав, що йому їсти, тому харчувався травичкою, не вживав м’яса, нікому не чинив кривди.
Згодом Дракон потоваришував із пустельником, який навчив його грамоти. Грицько почав читати, писати вірші, знайомитись з богословськими творами. Грицько навіть намагається контролювати свою справжню природу, випускаючи полум’я лише вгору. Так він намагається не зашкодити природі, береже її від пожежі.
Проте спокійне життя Дракона триває недовго. Князь оголошує на нього полювання і до нього йдуть лицарі, а згодом і зовсім вбивають його. Ніхто не зважає на те, що «цей дракон якийсь дуже дивний. Ні на кого не нападає, нікого не вбиває». Всі люди були ласі збагачення, мали на меті лише власні цілі.
Отже, у творі Ю. Винничука Дракон зображується як поет та християнин. Це добра, не хижа істота, яка нікому не хоче чинити зла. Грицько дбає про природу, їсть листячка, контролює свою справжню суть.
Подробнее - на -
Надворі стояла весна, дмухав легенький вітерець. Іван Сила зі своїм видатним тренером Брякусом збирався на змагання до Києва. Зі свого містечка вони вирішили добиратися автомобілем, адже ніщо не віщувало біди.
Несподівано небо почало хмуритись та чорніти, почувся гучний голос грому, яскраво засвітила блискавка. Потроху накрапував дощ. Це не абияк заважало їхати: дорогу поступову розмивало, вітер ламав кущі та скидав додолу дерева. Всюди стало темно і почалась справжня злива.
Проте Брякус та Іван поспішали на змагання та вирішили не зупинятись. Несподівано сталось лихо: щось важке та велике впало на дорого, автомобіль, що їхав попереду зник у темряві.
Брякус вийшов з машини та оглянув дорогу:
- Іване, сталось нещастя: дерево звалилось на машину. Треба терміново дістатись до найближчої станції та викликати до
- Докторе Брякусе, можливо, я до швидше? – запитав Сила, виліз із машини та підійшов до дерева, що впало.
Несподівано Іван підняв цей здоровенний дуб, що було середньостатистичній людині не під силу, та віджбурнув його подалі:
- Дякувати Богу, що привалило лише задні сидіння, на котрому нікого не було. Але машина потребуватиме сильного ремонту.
Чоловік з автомобіля почав потроху вибиратись та намагався оговтатись від шоку:
- Мужчини, щиро вам дякую! Ви стали моїми рятівниками!
- Немає за що, бо допомагати слабшим – обов’язок кожної людини!
Буря почала стихати та Іван з тренером продовжили свій шлях. На тих змаганнях Сила посів перше місце, а грошовий приз пожертвував тому чоловікові на ремонт машини.
Объяснение:
это лёгкое чел