Гуцу́ли — етнографічна група українців, нащадки найстародавнішого племені літописних уличів[1], що живуть у Карпатах: Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області України (Верховинський, південна частина Косівського й Надвірнянського районів Івано-Франківської області, Путильський та південна частина Вижницького району Чернівецької області й у більшій частині Рахівського району Закарпатської області). Територія Гуцульщини в Україні — 6,5 тис. км², та на півночі Румунії в — Мармарощині та південній Буковині.
Павлусь – головний герой оповідання, син заможних батьків. Парубок був на вигляд гладкий та опецькуватий. Свої дитячі та юнацькі роки хлопець проводив у хаті. Увесь свій час Павлусь їв та спав, його руки були як у панночки. Сільські хлопці дали Павлусеві прізвисько Лежень. Безтурботне життя продовжувалося навіть після смерті батьків, так як за Павлом доглядали наймити. Окрім багатства Павлусь мав дружину і дітей. Після одруження Павло спав, спав, поки навіки не заснув. Риси характеру Павлуся: ледачий; примхливий; байдужий; егоїстичний.
Батьки Павлуся. «Були вони люди заможненькі, усього в них доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора із садочком і левадою». «…І шанували, і пестували вони того одинчика!». Мати Павлуся була надто люблячою, возилася з ним, як з маленькою дитиною. Батько розумів, що вони надто опікають сина: “На яку радість ми його вигодували? Який з його хазяїн буде? Що з ним станеться, як ми помремо?”. Батько Павлуся хотів, щоб його син навчався у школі. Джерело: https://dovidka.biz.ua/skarb-storozhenko-golovni-geroyi
Гуцу́ли — етнографічна група українців, нащадки найстародавнішого племені літописних уличів[1], що живуть у Карпатах: Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області України (Верховинський, південна частина Косівського й Надвірнянського районів Івано-Франківської області, Путильський та південна частина Вижницького району Чернівецької області й у більшій частині Рахівського району Закарпатської області). Територія Гуцульщини в Україні — 6,5 тис. км², та на півночі Румунії в — Мармарощині та південній Буковині.
Батьки Павлуся. «Були вони люди заможненькі, усього в них доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора із садочком і левадою». «…І шанували, і пестували вони того одинчика!». Мати Павлуся була надто люблячою, возилася з ним, як з маленькою дитиною. Батько розумів, що вони надто опікають сина: “На яку радість ми його вигодували? Який з його хазяїн буде? Що з ним станеться, як ми помремо?”. Батько Павлуся хотів, щоб його син навчався у школі.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/skarb-storozhenko-golovni-geroyi