Зробіть аналіз вірша( тема, ідея, жанр, провідний мотив) , знайдіть усі епітети, метафори, персоніфікацію і тд Гори сплять, повиті млою.
Спить давно уся земля, —
Тільки з мукою страшною
Не засну до ранку я.
В сяйві місячнім блукають
Голубі отари хмар…
То пасуться, то лягають,
То спускаються у яр.
Не засну я… мучать думи;
Не горів я і погас,
А народ мовчить в задумі
І чека в останній раз.
Море б'є в граніти темні, —
Чорний демон б'є крилом,
І сичить слова таємні,
І сміється над рабом…
Не засну я… Гнів голодний
П'є і сушить кров в мені,
І несеться шум народний,
І півнеба у вогні!
Справді… Небо в злоті грає,
Хтось вінок із хмари в'є…
Не засну я… сил немає, —
Ранок радісний встає!
Объяснение:
небо." (Ліна Костенко) Свою історію про "крилатісь" людини Ліна Костенко почала в поезії "Чайка на крижині". Пам*ятаєте ту маленьку чайку, яка так безстрашно сиділа на крижині? Вона не боялася Ні пронизливого вітру, ні шаленого потоку холодної води: "Яж маю крила, Нащо крилатим Грунт під ногами?". Цю ж тему видатна поетеса продовжила у вірші "Крила". Вона говорить, що крилатим грунту не треба... Та хіба людина має крила? Виявляється, що так. Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, вірність у коханні, працьовитість, щедрість, надія, мрі... Грунт потрібен лише нашому фізичному втіленню. Наша душа завжди літає і крила має
Остап і Андрій – сини головного героя повісті М. Гоголя «Тарас Бульба». Вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. Навчалися у Київській академії.
Остап ледь не з дитинства мріяв про Запорізьку Січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двадцять літ примусила його зробитися сумлінним учнем. За вдачею він був суворим, не прощав образ. Батькові на його глузування сказав: «За образу не подивлюся і не зважу ні на кого».
Андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим до жінок. Ніжнішим