Зробити ідейно художній аналіз вірша:
Тема:
Ідея:
Жанр:
Художні засоби:
ТИ - ФІЛОЛОГ

Чи знаєш ти, що ти - філолог,
дитя кмітливе і шпарке?
Сюди до рими слово полог.
Ану скажи, що це таке?

А в тебе вже очиці грають,
ти кажеш: - Полог - те, що ним
завішують чи покривають
(шовковим лляним).

То, певно, ти таки філолог,
дитя цікаве і шпарке.
Сюди до рими слово Молох.
Ану, скажи, що це таке?

Ти кажеш: - Молох - річ не мила,
бо нам нагадує про смерть;
це - символ, це жорстока сила,
що вимага багато жертв.

То, бачу, ти таки філолог,
дитя допитливе, шпарке.
Сюди до рими слово сполох.
Ану, скажи, що це таке?

Ти мовиш гідно, як колега:
- А сполох - це переполох,
тривога, переляк, бентега,
що охопила багатьох.

Що ж, молодець! Ти любиш слово
і щиро прагнеш знань дійти.
І слово квітне барвінково,
коли любов'ю сяєш ти.

Тлумачиш назви свого краю,
гір і долин, річок і нив.
Яке я слово не спитаю,
а ти його вже й пояснив.

Філолог ти. Це кожен бачить,
і кожен скаже без вагань.
Бо філологія - цс й значить
любов до слова і до знань.

Якби я був президентом , то ввів би зміни у шкільній програмі і вдосконалив навчальний процес, систему оцінювання знань. Всі школи мали б інтернет, комп'ютерні класи, кінозали для перегляду наукових фільмів, сучасні лабораторії з хімії і фізики. Діти б навчались з дев'ятої до сімнадцятої години, уроки були б спарені, обов'язковий щоденний тестовий контроль знань, що дало б змогу вчителям не задавати домашні завдання. На уроки потрібно за видатних людей з різних галузей науки, та кращих студентів вузів. Щоб учням було цікаво навчатися треба проводити майстер класи на уроках трудового навчання і це б дуже до у виборі майбутньої професії. Я б збільшив шкільні перерви для спілкування учнів між собою. а також на обід. Вечірній час був би вільним і родина проводила б разом багато часу. Діти зростали б розумними і розвиненими на радість батькам і державі.

Людині понад дане велике чудо – уміння говорити. Наше мовлення – це відбиття наших думок, учинків, поглядів, переконань, нашого духовного миру. Без великого дарунка мовлення людина втратила б більшу частину самого себе. За до слова ми можемо відстоювати власну думку, переконувати, сперечатися. За до слів ми можемо повідати іншим людям свої самі потаєні думки. Безцінність людського мовлення відбита в численних мудрих висловленнях, прислів’ях, приказках різних країн і культур. «Живе слово вчить», – говорить антична мудрість. «Ніщо так не підбадьорює людину, як добре слово», – затверджували древні індійці. «Хто не соромиться сказати, той і зробити не постидится», – говориться в абхазькому прислів’ї. Чимало вчених, мислителів, філософів, письменників звеличували значення слова. «Слово – тінь справи», – утвер-ждалдемокрит. «Слово є образ справи», – підтверджував Солок. «Мовлення – тіні вчинків», – погоджувався з ними Б. Грасиан. «Опануй справою, слова найдуться», – вторив Катон. «Слово є вчинок», – підсумовував Л. Н. Толстой. Але чи завжди людина використає слово в благо – собі й іншим? На жаль, життя переконує нас вобратном. Якщо ми звернемося до древніх книг, прочитаємо виречення древніх мудреців, то побачимо, що в старі часи слову приділялася значна роль у житті людини. Жоден поважаючий себе людина не посмітила б сказати необдумане слово, кинути фразу на вітер. Древні люди завжди ретельно продумували все, що вони говорять, – для того, щоб кожне слово досягло мети й зробило саме той вплив, що у нього закладене. А що ж зараз? Ми граємо словами, як повітряними кульками. Ми вимовляємо цілі мовлення, які насправді – лише порожнє коливання повітря. Ми використаємо слова для того, щоб болючіше скривдити, образити, принизити іншої людини. І дуже рідко, на жаль, ми використаємо мовлення для вираження теперішніх почуттів