Зробити композицію твору(тема головна думка, ідея твору)
Від сонця до сонця і прадід, і дід,
І тато в степу гарували,
І нас научали, щоб так, як і рід,
В житті свою нивку орали.
Нехай не судилось за плугом іти,
Хай інші підняв перелоги,
Від сонця до сонця, мій брате, і ти
Не раз гарував до знемоги.
Докинув колись легендарний жнивар, –
Славетного Брагу згадаєм, –
Що маєм, нівроку, однаковий дар,
Що ділим тривоги навзаєм.
Ночами не спиш, як чогось не стача,
Коли виколошує нива.
А слово – це теж і відрада й печаль
В чеканні завітного жнива.
Від сонця до сонця – і праця й любов,
І то не твоя лиш потреба.
Ти в божий цей світ не на грища прийшов,
Не повним він буде без тебе.
Додбай на віку сокровенне в роду,
Не втрать ні зеренця, ні гронця.
Лиш так, не інак – причащатись труду,
Як ратай – від сонця до сонця.
цитати
«І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю, мов дівчину в зеленому гаї!»; «Кричать сови, спить діброва, зіроньки сяють. Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють» (!);
«Вернітеся! Дивітеся — жита похилились, де паслися ваші коні, де тирса шуміла»; «На громаду хоч наплюй! Вона — капуста головата!»; «Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою»;
«Заквітчай голову дівочу лілеями та тим рясним червоним маком»;
«Дні минають, минають місяці — село навік замовкло, оніміло І кропивою поросло»; «Широкий битий шлях — із раю, а в рай — вузенька стежинка, та й та колючим терном поросла!»;
«Заросли шляхи тернами на тую країну — мабуть, я її навіки, навіки покинув!»; «Люди гнуться, як ті лози, куди вітер віє!»
Олена Теліга (Шовгенева у дівоцтві) — яскрава постать у розвитку України як у мистецькому, так і в історичному контексті. Це насамперед людина-патріот, бо свідомо обирає шлях боротьби за незалежність рідної землі. Перебуваючи за кордоном у 1939-1941 pp. у Кракові (Польща), вона очолювала літературно-мистецьке товариство "Зарево" і під керівництвом Олега Ольжича працювала у Проводі ОУН (Організації українських націоналістів), з цього моменту її діяльність і творчість стали невід'ємними складовими боротьби свідомих українців за державництво України.
Після Лесі Українки — Олена Теліга найвизначніша жіноча постать в українській літературі, її поетичні твори вражають своєю життєстверджуючою силою, палким оптимізмом, вона прагне активного, наповненого високими устремліннями життя. Поезії сповнені протесту проти буденності, проти збайдужілого ставлення до суспільних процесів. Поетичні погляди й світогляд Теліги формувалися завдяки дружній співпраці з "вісниківцями" (так називали тих, хто об'єднався довкола журналу "Вісник", що його редагував критик і публіцист Д. Донцов), серед них були Ольжич, Маланюк, Мосендз, Степанович, Лятуринська та інші. Загалом же творчість Олени Теліги відносять до так званої "Празької школи" (групування поетів-емігрантів міжвоєнного двадцятиліття). Особливості її поезії — вишуканість у тематиці, настроях, що поєднуються з народною простотою світосприймання; відбиття української духовності, волі до життя, правди, краси; звернення до історичних тем і мотивів. Ліричний герой поетеси — неординарна особистість, яка має мету в житті й прагне її досягти, а це можливо тільки тоді, на думку поетеси, коли є почуття обов'язку й внутрішня самодисципліна.
Объяснение: