• проживав поет нещасний, тільки мав талант до віршів не позичений, а власний.
• хоч не був він теж поганий,— от собі — людина божа!
• що не був співцем поет наш, бо зовсім не вмів співати.
• і не був поет самотнім,— до його малої хати раз у раз ходила молодь пісні — слова вислухати.
• теє слово всім давало то розвагу, то пораду.
• він зо всього був догодний ні голодний, ні холодний.
• ей, я лиха не боюся 3 ним ночую, з ним і
• не турбуйтесь за мене, папе, маю я багатства стільки, що його й на тебе стане!
• та й сам я не люблю за панами
• бачиш ти — оця діброва, поле, небо, синє море, то є багатство — панство і розкішне, і просторе при всьому цьому багатстві я щасливий завжди й вільний.
• так, я вільний, маю бистрі вільні думи-чарівниці.
• все, чого душа запрагне, я створю в одну хвилину, в таємні світи надхмарні я на крилах думки лину.
• скрізь гуляю, скрізь буяю, мов той вітер дзвінкий в полі; сам я вільний і ніколи не зламав чужої волі.
бертольдо про поета:
• що за дивна сила слова! ворожбит якийсь, та й годі!
• ти своїм віршем чудовим чарував усю громаду.
• знаю я сього поета і його величну душу, і тепер йому по-царськи я подякувати мушу.
• срібла, золота насиплю я співцеві дорогому!
• розливався людський стогін всюди хвилею сумною, і в серденьку у поета озивався він
• я його талан співецький так високо поважаю, що співцем моїм придворним я зробить його бажаю.
• ви скажіте свому пану, що заплати не бажаю, бо коли я що дарую, то назад не одбираю.
• ви скажіть, що я не хочу слави з рук його приймати, бо лихую тільки славу тії руки можуть дати.
• золотих не хочу лаврів, 3 ними щастя не здобуду. як я ними увінчаюсь, то поетом вже не буду.
• не поет, хто забуває про страшні народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани!
• та й темниці буду вільний,— маю думи-чарівниці, що для них нема на світі ні застави, ні границі.
• і мого прудкого слова не затримає темниця, полетить воно по світі, наче тая вільна птиця.
драма від фрідріха шиллера «вільгельм телль» дійсно залишається актуальною в наші дні. я вважаю, що це трохи несподівано з теоретичної точки зору і навіть дивно. втім, для розуміння причин актуальності цієї драми необхідно проаналізувати її зміст.
у драмі зображені досить давні події, які розгорталися на території швейцарії. вільгельм телль – звичайна робоча людина, він не цікавиться нюансами державного іння та бажає лише займатися власною справою. але події таким чином, що вільгельм телль спільно з такими ж людьми, як він, змушений організовуватися для захисту своїх прав та інтересів. під час їх спроб залагодити конфлікт мирним шляхом представники влади ведуть себе принизливо по відношенню до них і показують не що інше як відверте презирство. що залишається народу, коли з ним так чинять? залишається лише бунт. це і відбулося. народ збунтувався проти владного намісника, а він у свою чергу пошкодував про свої вчинки.
незважаючи на старовину часів, зображених у драмі, цілком можна називати її актуальною і сьогодні. вся справа в тому, що часи змінюються, а людина залишається практично такою ж. сьогодні представники влади також ведуть себе більш ніж самовпевнено, в той час як вони всього лише обрані людьми та не володіють владою внаслідок своєї переваги. якщо поглянути на представників влади деяких країн сьогодні, можна з упевненістю сказати, що, незважаючи на зміну форму правління з монархії на республіку, вони продовжують вважати свою владу привілеєм. при цьому вони далеко не прагнуть здійснювати владу якісно і з користю для людей. люди це чудово бачать, але, тим не менш, досить довго терплять. вони терплять, намагаються донести до влади свої ввічливі вимоги мирним і ненасильницьким шляхом, але що їм залишається робити, якщо вона свій народ не чує? залишається тільки бунтувати. і ми нерідко бачимо, як це відбувається і в сучасних державах. представники влади, сьогодні це обрані люди, повинні розуміти, чиї інтереси вони зобов’язані представляти і яка в них функція. керувати країною – це точно така ж робота, як двірник, тесля або вихователь дитячого саду. цю роботу потрібно виконувати якісно і не починати вважати себе божественним намісником.
драма фрідріха шиллера «вільгельм телль» залишається актуальною і сьогодні. вона актуальна як для звичайних людей, так і для представників влади, які не повинні забувати свою основну функцію.
цитатна характеристика.
• проживав поет нещасний, тільки мав талант до віршів не позичений, а власний.
• хоч не був він теж поганий,— от собі — людина божа!
• що не був співцем поет наш, бо зовсім не вмів співати.
• і не був поет самотнім,— до його малої хати раз у раз ходила молодь пісні — слова вислухати.
• теє слово всім давало то розвагу, то пораду.
• він зо всього був догодний ні голодний, ні холодний.
• ей, я лиха не боюся 3 ним ночую, з ним і
• не турбуйтесь за мене, папе, маю я багатства стільки, що його й на тебе стане!
• та й сам я не люблю за панами
• бачиш ти — оця діброва, поле, небо, синє море, то є багатство — панство і розкішне, і просторе при всьому цьому багатстві я щасливий завжди й вільний.
• так, я вільний, маю бистрі вільні думи-чарівниці.
• все, чого душа запрагне, я створю в одну хвилину, в таємні світи надхмарні я на крилах думки лину.
• скрізь гуляю, скрізь буяю, мов той вітер дзвінкий в полі; сам я вільний і ніколи не зламав чужої волі.
бертольдо про поета:
• що за дивна сила слова! ворожбит якийсь, та й годі!
• ти своїм віршем чудовим чарував усю громаду.
• знаю я сього поета і його величну душу, і тепер йому по-царськи я подякувати мушу.
• срібла, золота насиплю я співцеві дорогому!
• розливався людський стогін всюди хвилею сумною, і в серденьку у поета озивався він
• я його талан співецький так високо поважаю, що співцем моїм придворним я зробить його бажаю.
• ви скажіте свому пану, що заплати не бажаю, бо коли я що дарую, то назад не одбираю.
• ви скажіть, що я не хочу слави з рук його приймати, бо лихую тільки славу тії руки можуть дати.
• золотих не хочу лаврів, 3 ними щастя не здобуду. як я ними увінчаюсь, то поетом вже не буду.
• не поет, хто забуває про страшні народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани!
• та й темниці буду вільний,— маю думи-чарівниці, що для них нема на світі ні застави, ні границі.
• і мого прудкого слова не затримає темниця, полетить воно по світі, наче тая вільна птиця.
• за тюремний спів він мусив головою наложити.
драма від фрідріха шиллера «вільгельм телль» дійсно залишається актуальною в наші дні. я вважаю, що це трохи несподівано з теоретичної точки зору і навіть дивно. втім, для розуміння причин актуальності цієї драми необхідно проаналізувати її зміст.
у драмі зображені досить давні події, які розгорталися на території швейцарії. вільгельм телль – звичайна робоча людина, він не цікавиться нюансами державного іння та бажає лише займатися власною справою. але події таким чином, що вільгельм телль спільно з такими ж людьми, як він, змушений організовуватися для захисту своїх прав та інтересів. під час їх спроб залагодити конфлікт мирним шляхом представники влади ведуть себе принизливо по відношенню до них і показують не що інше як відверте презирство. що залишається народу, коли з ним так чинять? залишається лише бунт. це і відбулося. народ збунтувався проти владного намісника, а він у свою чергу пошкодував про свої вчинки.
незважаючи на старовину часів, зображених у драмі, цілком можна називати її актуальною і сьогодні. вся справа в тому, що часи змінюються, а людина залишається практично такою ж. сьогодні представники влади також ведуть себе більш ніж самовпевнено, в той час як вони всього лише обрані людьми та не володіють владою внаслідок своєї переваги. якщо поглянути на представників влади деяких країн сьогодні, можна з упевненістю сказати, що, незважаючи на зміну форму правління з монархії на республіку, вони продовжують вважати свою владу привілеєм. при цьому вони далеко не прагнуть здійснювати владу якісно і з користю для людей. люди це чудово бачать, але, тим не менш, досить довго терплять. вони терплять, намагаються донести до влади свої ввічливі вимоги мирним і ненасильницьким шляхом, але що їм залишається робити, якщо вона свій народ не чує? залишається тільки бунтувати. і ми нерідко бачимо, як це відбувається і в сучасних державах. представники влади, сьогодні це обрані люди, повинні розуміти, чиї інтереси вони зобов’язані представляти і яка в них функція. керувати країною – це точно така ж робота, як двірник, тесля або вихователь дитячого саду. цю роботу потрібно виконувати якісно і не починати вважати себе божественним намісником.
драма фрідріха шиллера «вільгельм телль» залишається актуальною і сьогодні. вона актуальна як для звичайних людей, так і для представників влади, які не повинні забувати свою основну функцію.