Зробити синтаксичний розбір речення.1.він прокинувся й нащулив вуха: у вогкому струмені вітру долинав сухий, різкуватий звук.2.він те знав однак це його не заспокоювала, тривога в крові , спершу слабка і майже не вловнадедалі густішала ,і від того шкура на грудях здригнувалось раз, а потім ще .3. проте коли йшов до річки, раптом йому знову вччулося жалібне поскрипує гілляки ,і лось який встигзабути про нього знову знову насторожився в ногах прокинулась бажання бігти тікати насторожився ,а в ногах прокинулось бажання бігти і тікати.4.коли лось вступив на лід,то під ним приглушено торохнуло,а далі,коли він ішов до ополонки ,щоб напитися води, тільки сполохано ппоохкувало.це з української мови.
цытатная характеристика "Лося" Евген Гуцал
Он проснулся и нащулив уха: в сыром струи ветра доносился сухой, резковатый звук. Звук летел снизу, от реки. Лось поднялся, теперь его фигура четко вырисовывалась в удосвитних сумерках. Это был крупный зверь с широкой грудью, которые легко здималися от дыхания. Его рога напоминали осенний низкорослый куст, с которого обнесли листьев.
Лось знал, что трещит старая ветка на дубе, сухая, костлявая; ей давно бы надо упасть, а она не падала, с удивительной настойчивостью держась за ствол. Он это знал, но это не успокаивало, и тревога в крови, сначала слабая и почти неуловимая, все сгущалась, и от того шкура на груди вздрогнула раз, а потом еще. Струя ветра доносил запах речной льда, в нем жил дух примерзшего болота, доносилось шуршание увядших стебельков, которые пускались вскачь по упали листьям, но над всем этим неслось изможденное, похожее на вздох скрип ветки ...
ШРАМ (справжнє прізвище Чепурний)
По одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по шаблюці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду — старий «козарлюга». Був він син паволоцького попа, по прізвищу Чепурного, учився в Київській братській школі, і вже сай вийшов був на попи. Як же піднялись козаки з гетцу маном Остряницею, то і він устряв до козацького війська; бо гарячий був чоловік Шрам і не всидів би у своїй парафії, чуючи, як іллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів ,і урядників над українцями, за наругу католиків і унітів над греко-руською вірою. Сидів він зимовником серед дикого степу на Низу, взявши собі за жінку бранку туркеню; проповідував він слово правди божої рибалкам і чабанам запорозьким; побував він на полі й на морі з низцями; видав не раз і не два смерть перед очима да й загартовався у воєнному ділі так, що як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу. Ніхто краще його не ставав до бою; ніхто не крутив ляхам такого веремія... У тих-то случаях пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. І в реєстрах-то, коли хочете знати, не Чепурним його записано. не раз дзвонив старий Шрам шаблею; далі, почуваючись, що вже не служить сила, зложив з себе полковництво, постригсь у попи да й почав служити богові.