Лірика Савченка відбивала тривожні настрої мас, адже рідна Україна стікала кров’ю у вирі революції та громадянської війни. Поетові вона здається пустелею, а тому він хоче пробудити її «криком труб», «брязчанням арф». Революційний світ постає перед митцем як гігантський потік, як розщеплений Всесвіт, що нищить народи й Землю. Трагізм доби особливо виразно передано в поезії«Христос отаву косить», Яка перегукується із «Скорбною матір’ю* Тичини. У Савченка біблійний сюжет відтінює трагічну долю України. До селянина приходить Христос і допомагає йому косити, прагнучи замінити полеглого у
Бою сина. Цей образ символізує найвищу правду народу, який жертовно бореться за свободу: «Упав мужик на торішніх по косах: / Аж сто зірок цвіте! / Глянув: Христос отаву косить /І копиці кладе. // Глянув прострелено: хто се? / Чи ти, мій синочку, чи Ти, Христосе, / Обірваний, босий? /Хто се? / Ой, зацвіли в степах слова зоряно, / Ой, запалав смуток нив. // Давно вже людське поле зорано, / Атий отави не скосив…*
Яків Савченко став жертвою сталінських репресій. 1 листопада 1937 року його розстріляли.
Українські символісти розширили зображально-виражальні можливості мистецтва слова. В їхній ліриці слово було не стільки поняттям, що безпосередньо називало річ, скільки образом, який викликав певні асоціації, бентежив своєю багатозначністю та прихованим змістом.
Лірика футуристів. Європеїзували українську лірику й футуристи. Оновлюючи її виражальні засоби, вони прагнули «випустити слова на волю* (Михайль Семенко), Звільнити вірш від збігів фрази та віршованого рядка, щедро творили нові слова. Замість впровадженої романтиками, символістами та імпресіоністами евфонії (милозвучності), вони вводили в поезію дисонанси (різноголосність), застосовували вільні асоціації, щоб передати ритми нової доби.
Найталановитішим поетом-футуристом був Михайль Семенко (1892—1937). Він проголосив деструкцію (руйнування) форми, епатаж (скандальна витівка). Заслугою поета було звернення до урбаністичних мотивів. Митець творив алогічну мову, надмірно вживав приголосні, намагаючись передати хаос індустріального міста. Класичним зразком такої поезії є вірш «Місто»: «візники — люди І трамваї — люди / автомобілібілі / бігорух рухобіги… диму сталь / палять / пах / пахка / пахітоска / дим синій / чорний ди І м…* Поет був найпослідовнішим митцем-футуристом, невгамовним руйнівником класичних форм вірша і поетики.
У збірках «Прелюд» (1913), «Дерзання», «Кверофутуризм» (1914) (лат. Кве-ро — шукати) переважає метафорична гра понять та образів, хоча наявні й елементи символістської поетики. Після революції Михайль Семенко здійснює футуристичну революцію в мистецтві, видає десятки книг: «П’єро здається», «П’єро кохає», «П’єро мертвопетлює», «Дев’ять поем» (1918—1919). Він заповзявся зруйнувати селянську основу української поезії, протиставляючи їй Михайль Семенко урбаністичні мотиви. Замість споконвіч-
Ної української мрійливості й лагідності Семенко запроваджує ^голосну маніфестацію нервової душі* (Юрій Лавріненко), По-етизуючи прозу щоденності, індустріальний пейзаж. Він стає співцем автомобілів та локомотивів, задимлених міст. Змальовуючи міський пейзаж, поет робить його динамічним, змінюваним відповідно до руху автомобіля, в якому їде герой твору. В циклі «Дев’ять поем» митець перегукується із збіркою «Міста-спрути» Еміля Верхарна, Змальовуючи образ старого світу і народження нового. Монументальна постать ліричного героя втілює міць і силу народу, що визволяється. У 1937 році Михайль Семенко був репресований і розстріляний.
Отже, поезія 20-х років XX століття характеризується модерними художніми стильовими течіями й напрямами, новаторськими засобами змалювання духовного світу людини. Оновилася проблематика й жанровий репертуар лірики, застосовувалися як традиційні прийоми моделювання життя, так і новітні, авангардні, що синтезувалися в неперехідні явища культури. На жаль, модерні художні пошуки та естетичні відкриття з наступом культу особи Сталіна були жорстоко перервані, а твори митців українського відродження заборонені й оголошені шкідливими, класово ворожими.
/± Підсумуйте Прочитане. ^ Окресліть мотиви, жанрову специфіку й ^ характер стильових шукань в українській ліриці 20-х років. Які мистецькі течії і напрями цього періоду ви знаєте? Які модерні віяння доби відтворив Георгій Нарбут В ілюстрації «Поезія» (на обкладинці)? 2. Розкажіть про художні пошуки поетів-футуристів. З якою метою во-I ни вдавалися до епатажу?
Лірика Савченка відбивала тривожні настрої мас, адже рідна Україна стікала кров’ю у вирі революції та громадянської війни. Поетові вона здається пустелею, а тому він хоче пробудити її «криком труб», «брязчанням арф». Революційний світ постає перед митцем як гігантський потік, як розщеплений Всесвіт, що нищить народи й Землю. Трагізм доби особливо виразно передано в поезії«Христос отаву косить», Яка перегукується із «Скорбною матір’ю* Тичини. У Савченка біблійний сюжет відтінює трагічну долю України. До селянина приходить Христос і допомагає йому косити, прагнучи замінити полеглого у
Бою сина. Цей образ символізує найвищу правду народу, який жертовно бореться за свободу: «Упав мужик на торішніх по косах: / Аж сто зірок цвіте! / Глянув: Христос отаву косить /І копиці кладе. // Глянув прострелено: хто се? / Чи ти, мій синочку, чи Ти, Христосе, / Обірваний, босий? /Хто се? / Ой, зацвіли в степах слова зоряно, / Ой, запалав смуток нив. // Давно вже людське поле зорано, / Атий отави не скосив…*
Яків Савченко став жертвою сталінських репресій. 1 листопада 1937 року його розстріляли.
Українські символісти розширили зображально-виражальні можливості мистецтва слова. В їхній ліриці слово було не стільки поняттям, що безпосередньо називало річ, скільки образом, який викликав певні асоціації, бентежив своєю багатозначністю та прихованим змістом.
Лірика футуристів. Європеїзували українську лірику й футуристи. Оновлюючи її виражальні засоби, вони прагнули «випустити слова на волю* (Михайль Семенко), Звільнити вірш від збігів фрази та віршованого рядка, щедро творили нові слова. Замість впровадженої романтиками, символістами та імпресіоністами евфонії (милозвучності), вони вводили в поезію дисонанси (різноголосність), застосовували вільні асоціації, щоб передати ритми нової доби.
Найталановитішим поетом-футуристом був Михайль Семенко (1892—1937). Він проголосив деструкцію (руйнування) форми, епатаж (скандальна витівка). Заслугою поета було звернення до урбаністичних мотивів. Митець творив алогічну мову, надмірно вживав приголосні, намагаючись передати хаос індустріального міста. Класичним зразком такої поезії є вірш «Місто»: «візники — люди І трамваї — люди / автомобілібілі / бігорух рухобіги… диму сталь / палять / пах / пахка / пахітоска / дим синій / чорний ди І м…* Поет був найпослідовнішим митцем-футуристом, невгамовним руйнівником класичних форм вірша і поетики.
У збірках «Прелюд» (1913), «Дерзання», «Кверофутуризм» (1914) (лат. Кве-ро — шукати) переважає метафорична гра понять та образів, хоча наявні й елементи символістської поетики. Після революції Михайль Семенко здійснює футуристичну революцію в мистецтві, видає десятки книг: «П’єро здається», «П’єро кохає», «П’єро мертвопетлює», «Дев’ять поем» (1918—1919). Він заповзявся зруйнувати селянську основу української поезії, протиставляючи їй Михайль Семенко урбаністичні мотиви. Замість споконвіч-
Ної української мрійливості й лагідності Семенко запроваджує ^голосну маніфестацію нервової душі* (Юрій Лавріненко), По-етизуючи прозу щоденності, індустріальний пейзаж. Він стає співцем автомобілів та локомотивів, задимлених міст. Змальовуючи міський пейзаж, поет робить його динамічним, змінюваним відповідно до руху автомобіля, в якому їде герой твору. В циклі «Дев’ять поем» митець перегукується із збіркою «Міста-спрути» Еміля Верхарна, Змальовуючи образ старого світу і народження нового. Монументальна постать ліричного героя втілює міць і силу народу, що визволяється. У 1937 році Михайль Семенко був репресований і розстріляний.
Отже, поезія 20-х років XX століття характеризується модерними художніми стильовими течіями й напрямами, новаторськими засобами змалювання духовного світу людини. Оновилася проблематика й жанровий репертуар лірики, застосовувалися як традиційні прийоми моделювання життя, так і новітні, авангардні, що синтезувалися в неперехідні явища культури. На жаль, модерні художні пошуки та естетичні відкриття з наступом культу особи Сталіна були жорстоко перервані, а твори митців українського відродження заборонені й оголошені шкідливими, класово ворожими.
/± Підсумуйте Прочитане. ^ Окресліть мотиви, жанрову специфіку й ^ характер стильових шукань в українській ліриці 20-х років. Які мистецькі течії і напрями цього періоду ви знаєте? Які модерні віяння доби відтворив Георгій Нарбут В ілюстрації «Поезія» (на обкладинці)? 2. Розкажіть про художні пошуки поетів-футуристів. З якою метою во-I ни вдавалися до епатажу?