1 2. НЕПРАВИЛЬНО узгоджено числівник з іменником у словосполученні
А сім з половиною центнерів
Б тридцять два центнери
В два з третиною центнери
Г чотири сьомих центнери
Д півтора центнера
3.НЕПРАВИЛЬНО узгоджено числівник з іменником у рядку
А двадцять п'ять апельсинів
Б три з половиною апельсина
В двадцять два апельсини
Г дві треті апельсина
Д двадцять один апельсин
4. НЕПРАВИЛЬНО узгоджено числівник з іменником у рядку
А двадцять два абрикоси
Б чотири помідори
В півтора огірка
Г два з половиною банана
Д одна ціла й одна друга лимона
5. НЕПРАВИЛЬНО узгоджено числівник з іменником у рядку
А п'ятеро друзів
Б півтора аркуша
В півтораста гривень
Г вісім кілограмів
Д три професора
6. НЕПРАВИЛЬНО узгоджено числівник з іменником у рядку
А двоє разів
Б півтори доби
В одна третя сторінки
Г п'ять з половиною тонн
Д дві цілі й одна сьома метра
7. НЕПРАВИЛЬНО узгоджено числівник з іменником у рядку
А три художники
Б семеро футболістів
В обидва випускника
Г одна друга метра
Д півтора кілограма
8. НЕПРАВИЛЬНО узгоджено числівник з іменником у рядку
А двадцять два дні
Б три з половиною роки
В одна четверта тонни
Г сім з чвертю кавунів
Д півтора баклажанів
9. НЕПРАВИЛЬНО узгоджено числівник з іменником у рядку
А півтори хвилини
Б шість з чвертю годин
В одинадцятеро вікон
Г сорок два учасника
Д шістдесят туристів
10.НЕПРАВИЛЬНО узгоджено числівик з іменником у рядку
А сімдесят три відсотка
Б два з половиною місяці
В п'ятнадцятеро хлоп'ят
Г півтораста студентів
Д сім десятих гектара
11. Правильно поєднано числівник з іменником у рядку,ОКРІМ
А двадцять три кілометри
Б дві цілих п'ять десятих літра
В двоє комп'ютерів
Г тридцять один студент
Д сто два кілометри
12. Закінчення -І має іменник у рядку
А чотири зошит...
Б тридцять два олівц...
В два наплічник...
Г одна третя лимон...
Д три з чвертю кілограм...
Перша колонка (звертання)
Сину, Вітчизно моя, люди, Ніно Павлівно, Україно, брати, о земле, вітре.
В другу колонку (словосполучення, вставні слова)
треба думати, сизокрилий, соромно сказати, може, люди, дозвольте, тато його був у відрядженні, з іншого боку, червоні троянди, безумовно, між іншим, дорогі мої однокласники, зрештою, мово рідна, мій друже, без сумніву, між нами кажучи, будь ласка, по-моєму, чудовий краю, на мою думку, по-перше, далі солов’їні, по-друге, до речі, щастя мені тоді настало, вечірнє сонце, безперечно.
оповідь, що пояснює походження певних елементів світобудови чи світу загалом через емоційно-чуттєві о́брази. Міф є основою різних релігійних систем, фольклорних традицій, художньої творчості. Окремі міфи, які складають певну систему, утворюють міфологію того чи іншого народу, культури, соціальної групи, яка лежить в основі характерного їм світогляду.
Міфи характерні як для первісних народів, що перебували або перебувають на стадії дораціонального, дофілософського та дорелігійного мислення, так і сучасної людини. Стосовно сучасних проявів міфів та їх наслідувань вживаються терміни «неоміф» або «псевдоміф». У новітніх дослідженнях міф часто розглядається як альтернатива науковому мисленню і невід'ємна складова сучасної культури[2].
Объяснение:
Жанрові особливості
Хоча думи визначаються як ліро-епічний жанр, але в них переважає епічний елемент. Про це свідчать чітка побудова сюжету, фабульність, оповідний характер опису подій, який, як правило, ведеться у хронологічній послідовності. Проте розповідь майже завжди подається у ліричному освітленні, яке виявляють широкі авторські відступи, пейзажні замальовки, проникнення у внутрішній світ героїв, оспівування їхніх почуттів та переживань.
На думку Г. Нудьги, «на відміну від плавності і широти розповіді гомерівського епосу в думах наявний сильний ліризм, який разом з драматизмом викладу дуже зворушує слухача. В цьому відношенні думи близькі до балад і деякий час європейські вчені так і називали їх українськими баладами. Однак своєрідна, надто оригінальна, тільки думам притаманна віршована форма, неповторний стиль, їх поетика виключають подібне ототожнення».[3].
Думи відзначаються стрункою, відшліфованою упродовж століть своєрідною поетичною формою, відмінною від усіх інших віршових форм українського фольклору. Неподібність дум до інших жанрів визначається передусім манерою виконання. Виконувались думи речитативом, що було своєрідною формою декламації в урочистому, піднесеному стилі. Драматизм виконання підсилювався музичним супроводом — грою на кобзі (рідше бандурі чи лірі). Віршовою і музичною формою думи репрезентують вищу стадію речитативного стилю, розвиненого раніше в голосіннях. Довгі рецитації дум наявні в пливкій, мінливій формі. Тому дуже важко (або й неможливо) вивчити їх напам'ять дослівно. На думку дослідників, кожен кобзар переймав від свого вчителя зразок рецитації (речитативного виконання) лише в загальних рисах, а тоді витворював свій варіант мелодії, під який виконував усі думи свого репертуару. Тобто досить гнучка та вільна щодо словесного та музичного вираження дума ніби завжди народжується заново, імпровізується. Жоден наступний варіант думи, навіть якщо вона виконується одним і тим самим виконавцем, не є тотожним з попереднім: у ході відтворення одні елементи мимоволі опускаються, інші додаються, тому думи належать до найбільш імпровізаційних видів фольклору.
+Думи про героїчну боротьбу українського народу проти шляхетсько-польського поневолення:«Дума про Самійла Кішку», «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів з города Азова, з турецької неволі», «Буря на Чорному морі», «Дума про козака Голоту» чи «Козак-нетяга»,