Тема: Зображення Київської Русі у другій половині XIIст..,походу князя Ігоря і йогоневдалих наслідків.
Ідея: Заклик до єдності князів, оскільки їх ворогування між собою спричиняє послабленню держави, засудження між князівських уособиць.
Основна думка: Тільки в єдності — сила; «золоте слово» — любов до Батьківщини, збереження її єдності. Жанр: ліро-епічна поема. У «Слові про похід Ігорів» багатий ідейний зміст переданий за до системи яскравих художніх образів. Серед них найбільше уваги приділено князеві Ігорю. Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей. Він мужній, сповнений «ратного духа». Жадоба «испити шеломомь Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування — затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон. «Слово о полку Ігоревім» - найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. Із поеми ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. Автор з великою майстерністю змалював мужніх захисників Руської землі у XII столітті. Боронити Руську землю від половців було найголовнішим завданням князів руських XI-XII століть. В основу сюжету «Слова…» покладено розповідь про невдало завершений похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича в союзі з його братом Всеволодом, сином Володимиром і племінником Святославом на степових кочівників-половців. Похід відбувся навесні 1185 року. Після першої вдалої битви Ігор зазнав поразки і разом із союзниками потрапив у полон до половців. «Слово…» написане незабаром після цих подій, очевидно, не пізніше 1187 року. Розповідь у «Слові…» починається в похмурих, тривожних тонах, у передчутті неминучої біди і ведеться далі скорботно і схвильовано. Але закінчується оповіданням про втечу Ігоря з полону, повернення на Руську землю, де його радісно зустрічають співвітчизники.
Сміливість може виявитися дуже доречною у багатьох життєвих ситуаціях.Сміливість допомагає людям коли воня хочуть щось сказати іншій людині. Як же виховати в собі сміливість? Як мені здається, першим ділом слід провести з самим собою певну психологічну роботу. Потрібно представити у власному розумі ситуації, коли тобі може знадобиться проявити сміливість. Наприклад, детально уявити, ніби ти йдеш по вулиці і бачиш, як когось б’ють або аналогічну ситуацію. Смілива людина в такому випадку завжди прийде на до боягузлива ж швидше сховається, щоб не постраждати.
Ідея: Заклик до єдності князів, оскільки їх ворогування між собою спричиняє послабленню держави, засудження між князівських уособиць.
Основна думка: Тільки в єдності — сила; «золоте слово» — любов до Батьківщини, збереження її єдності. Жанр: ліро-епічна поема. У «Слові про похід Ігорів» багатий ідейний зміст переданий за до системи яскравих художніх образів. Серед них найбільше уваги приділено князеві Ігорю.
Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей. Він мужній, сповнений «ратного духа». Жадоба «испити шеломомь Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування — затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон. «Слово о полку Ігоревім» - найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури. Із поеми ми дізнаємося про життя нашого народу в сиву давнину, про його героїчну боротьбу з ворогами. Автор з великою майстерністю змалював мужніх захисників Руської землі у XII столітті. Боронити Руську землю від половців було найголовнішим завданням князів руських XI-XII століть. В основу сюжету «Слова…» покладено розповідь про невдало завершений похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича в союзі з його братом Всеволодом, сином Володимиром і племінником Святославом на степових кочівників-половців. Похід відбувся навесні 1185 року. Після першої вдалої битви Ігор зазнав поразки і разом із союзниками потрапив у полон до половців. «Слово…» написане незабаром після цих подій, очевидно, не пізніше 1187 року. Розповідь у «Слові…» починається в похмурих, тривожних тонах, у передчутті неминучої біди і ведеться далі скорботно і схвильовано. Але закінчується оповіданням про втечу Ігоря з полону, повернення на Руську землю, де його радісно зустрічають співвітчизники.
Як же виховати в собі сміливість? Як мені здається, першим ділом слід провести з самим собою певну психологічну роботу. Потрібно представити у власному розумі ситуації, коли тобі може знадобиться проявити сміливість. Наприклад, детально уявити, ніби ти йдеш по вулиці і бачиш, як когось б’ють або аналогічну ситуацію. Смілива людина в такому випадку завжди прийде на до боягузлива ж швидше сховається, щоб не постраждати.