1.Анатомічні прийменники вжито у реченні:
А.Від малого зла трушусь, а з великим поборюсь.
Б.Що не з серця вийшло, у серце не ввійде.
В.Тобі з вуст, а йому повз вуха шусть.
Г.Не кружляй довкола праці, як кішка кругом миски.
2. З орудним відмінком іменника, прийменник вжито в реченні:
А. Співчуття-перший крок до людяності.
Б. Красу бачить той, хто дивиться з любов'ю.
В. Через страх, не втрачай честі.
Г. У згуртованості-сила.

Усе минає, а слово залишається. Кожен розуміє це по своєму. Моя думка така, всі ми розмовляємо, спілкуємось з друзями й рідними, проте іноді, лише одним чи декількома словами можна сильно образити людину. Образа з часом пройде, проте рана в серці та душі загоїться не скоро, а можливо й не загоїться ніколи. Ми можемо пробачити ту людину, проте ніколи не забудемо ті слова, які вона нам говорила. 
 Так само буває і з гарними словами й подіями. Часто ми робимо приємне близьким і рідним самі не помічаючи цього. Буває скажемо щось приємне чи смішне і настрій одразу піднімається. Це досить важливо, адже так само як і погані слова, добрий вислів чи слово відкладається у пам'яті та робить тепліше на душі.

Олеся цілісінький день чимось засмучена. А може, просто замислена. Дівчинка й сама не змогла б визначити свій настрій. Щоб навести лад у думках і почуттях, вона вирішила порадитися з Богданом.
- Богдане, скажи щиро: ти почувався коли-небудь щасливим?
- Звісно. А ти що, ні? - здивувався хлопець.
- Не так, щоб ні, але я не впевнена, чи то було справжнє щастя. От скажи, коли ти щасливий.
- Що тут мудрувати. Я був щасливий, коли мені подарували новенький велосипед. Дуже щасливий, коли немає домашніх завдань і можна цілий вечір грати у футбол...
- Ех, Богдане, це в тебе якесь дитяче щастя. Ще б сказав, що ти щасливий, коли з'їси шоколадну цукерку або надмеш жувальною гумкою бульбашку.