(1) АВіталик спить після втоми та виснаги... (2) Хай відпочиває, тоді він, й справді, що-небудь придумає... (3) Для неї було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього бистрий. (4) Вона була певна, що в майбутньому його жде щось незвичай же, це ж із таких скромняг виростали ті, що стали потім відомими, робили відкриття... (5) (6) У своїх мріях бачила вона його в зоряних космічних просторах, де Віталик у скафандрі про тони хотіла б зберегти його для днів всього того, що він міг би здійснити, винайти, відкриті кладас дороги до інших планет... (За О. Гончаром) . Дієслово умовного вжито в реченні A(2) Б(3) В(4) Г(5) Дієслів минулого часу немає в реченні
А(1) Б(2) В(4) Г(6)
За давніх-давен, як свинки співали пісень, а мавпи тютюн жували, а кури його клювали, а качки: «Кряк-кряк» примовляли,— якось усі птахи попросили сороку:
— Навчи нас, як вити гніздо.
Бо всім відомо, що сорока — майстер вити гнізда. Зібрала вона всіх птахів і почала вчити. Спершу принесла грязюки і зліпила кругленький млинець.
Основна частина:
— Я вже знаю, як його робити,— сказала сова і полетіла геть. Ось чому сови не навчилися робити кращих гнізд.
Після цього сорока взяла кілька хворостинок і сплела з них кругленький обідок.
— І я так зумію,— сказав горобець і полетів собі. Відтоді горобці в'ють свої гнізда з хворостинок, хоч і роблять це абияк.
Потім сорока назбирала пуху та пір'я і вистелила гніздо.
— Оце мені подобається! — вигукнув шпак і полетів геть. Ось чому в шпаків так м'якенько вистелені гнізда.
Тим часом сорока робила своє. А нетерплячі птахи один за одним відлітали геть.
Зрештою залишилася біля сороки сама тільки горлиця. А їй не вистачало ні глузду, ні тями чогось навчитися. Сидить і туркоче-торочить щось своє:
— Тягни три трісочки, тягни три-и. Сорока саме клала прутик. Почула, що туркоче горлиця, і каже:
— Не трісочки, а прутики, і не три, а й одного досить.
Горлиця ж торочить своє. Нарешті озирнулася сорока і побачила, що біля неї немає нікого, крім недотепи горлиці.