(1) АВіталик спить після втоми та виснаги... (2) Хай відпочиває, тоді він, й справді, що-небудь придумає... (3) Для неї було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього бистрий. (4) Вона була певна, що в майбутньому його жде щось незвичай же, це ж із таких скромняг виростали ті, що стали потім відомими, робили відкриття... (5) (6) У своїх мріях бачила вона його в зоряних космічних просторах, де Віталик у скафандрі про тони хотіла б зберегти його для днів всього того, що він міг би здійснити, винайти, відкриті кладас дороги до інших планет... (За О. Гончаром) . Дієслово умовного вжито в реченні A(2) Б(3) В(4) Г(5) Дієслів минулого часу немає в реченні
А(1) Б(2) В(4) Г(6)
Це свято офіційно встановлене у 1999 році, враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання УНР і ЗУНР для утворення єдиної (соборної) української держави. У 2011 році День Соборності поєднали з Днем Свободи, що раніше відзначався 22 листопада, під назвою «День Соборності і Свободи України». Однак у 2014 році указом Президента свято було відновлено як День Соборності України.
В українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з провідних місць. Так, саме 22 січня 1918 року Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки. Роком пізніше, 22 січня 1919 року, у Києві на Софійській площі проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель в єдину Україну, стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав - УНР та ЗУНР, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій, - в єдину соборну Українську державу.
Яскравим проявом єдності, прагнення українського народу до свободи, став «живий ланцюг», організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акта Злуки. Мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності.
Відтоді в Україні «живі ланцюги» створювались неодноразово, символізуючи єдність українського народу, а День Соборності наразі відзначається на державному рівні вже щорічно.
Объяснение:
ВІДВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ВІДВОЛОКТИ, очу, очеш і ВІДВОЛІКТИ, ічу, ічеш; мин. ч. відволік, локла, ло; док., перех. 1. Волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця. Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Вовчок, І, 1955, 202); [Стеха:] Весною коровка одійшла, думка була, що ось-ось буде з телям, аж прийшлось у прірву її відволокти (Кроп., І, 1958, 462).
2. перен. Відвертати, відривати когось або щось від кого-, чого-небудь. У вихідний день школяреві рекомендується читати художню літературу, яка не тільки розвиває, але й відволікає його від звичайних інтересів (Шк. гігієна, 1954, 265); Згадка на якусь мить відволікає думи Христини від дійсності (Стельмах, Хліб.., 1959, 591); Вже минула буря. Бенедикт зробив своє, відволік від себе Андріїв гнів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 94).
@ Відволікати (відволікти) увагу - те саме, що Відвертати увагу (див. відвертати). Ми говорили про інше, але мою увагу весь час одволікали гнізда лелек на хатах (Смолич, День.., 1950, 70); Коли [Л. Ліницька] починала читати, то хотіла лише відволіктй увагу товаришів од гірких думок (Мартич, Повість про нар. артиста. 1954, 199).
3. також без додатка і з інфін., перен. Відтягати виконання чого-небудь на пізніше. -Казав - затули [вікно] чим-небудь, чого одволікаєш? (Вас., II, 1959, 214); Фурманам сподобалась шляхтичева садиба, і вони все одволікали запрягати: в одного з возом щось трапилось, а другий, бач, коні не встиг підгодувати