1. Автор почув розповідь, підсівши до плотарів. 2. Солдата знайшов хлопчина із села. 3. Двоє солдат були молоді. 4. Пораненого солдата сховали на горищі. 5. Дії відбуваються влітку. 6. Знайдений солдат був з Смоленщини. 7. Поранений переодягнувся в іншу одежу. 8. «Смертям двом не бувати, одну ж обдурим, не біда» належать хазяйці. 9. Солдат швидко видужував. 10.Хлопчик солдатові читав «Кобзаря». 11. Німці знайшли солдата вночі. 12. Розвідника вивели на площу. 13. Солдата прив’язали до дуба та спалили. 14.Малий хлопчина підібрав жаркі вуглини. 15. Розмова плотарів пройшла швидко.
Батьківський дім, рідний край, Вітчизна, Батьківщина – слова, якими ми визначаємо місця свого народження, шматочок планети Земля, де проживаємо зі своєю родиною.
Якщо запитати будь-яку людину: «Чи любить вона свій рідний край?», то у відповідь почуєш: «Так, звісно!» Любов до місця, де ти народився, не можна пояснити, вона просто існує у твоєму серці.
Я народилася у селі Велика Білозерка, в наймальовничішому для мене куточку України. Моя Білозерка прекрасна в будь-яку пору року. Навесні усе зеленіє і квітне, усе прокидається від довгого зимового сну й радіє новому життю.
Влітку, під променем сонця, повітря наповнюється ароматом духмяних степових трав, а навколо кружляє тополиний пух.
Восени всі вулиці наповнюються золотом дерев. Ну, а взимку все вкривають гори срібла. Всю цю красу я не проміняю ні за які багатства світу…
Нехай моя рідна Велика Білозерка не така відома у світі, як Київ чи Ялта, та я все одно люблю своє село, пишаюся його історією - а селу вже 242 роки! – і вірю у щасливе майбутнє. І кожен з нас своїми досягненнями, і добрими справами може прославити ім`я своєї маленької Батьківщини…