1. Букву е на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка: а) розч..сати, підстр..гати, бр..хати;
б) ап..льсиновий, м..даліст, пташ..чка;
в ..реження, хвил..чка, побл..зу;
г) мисл..ння, виш..нька, автор..тет.
2. Апостроф на місці пропуску треба писати в усіх словах рядка:
а) марнослів..я, цв..яховий, любов..ю;
б) р..яжанка, високогір..я, пір..ячко;
в) череп..яний, трьох..етапний, кав..яр;
г) скип..ятити, бездощів..я, п..ятниця.
3. М’який знак на місці пропуску НЕ ТРЕБА писати в усіх словах рядка:
а) безсил..ля, постав..те, борот..бист;
б) сімдесят.., колодяз..ник, кобзар..;
в) мистец..кі, північ.., майбут..нє;
г) ниточ..ці, повіл..но, славет..ність.
4. Під час словотвору відбувається чергування на -ЦТВ-, -ЦЬК- у всіх словах рядка :
а) юнак, купець, Бахмач, Черкаси;
б) волох, словак, Острог, Рига;
в) ремісник, Дрогобич, Овруч, козак;
г) Кагарлик, ткач, Ла-Манш, баски.
5. Спрощення приголосних позначається на письмі в усіх словах рядка:
а) балас..ний, виїз..ний, захис..ний;
б) перехрес..ний, зап’яс..ний, якіс..ний;
в) тиж..невий, випус..ний, віс..ник;
г) мас..ний, очис..ний, зліс..ний.
6. Подвоєні літери треба писати в усіх словах рядка:
а) ві(д/дд)звеніти, щоде(н/нн)ик, завда(н/нн)ь;
б) числе(н/нн)ий, шале(н/нн)ий, незмі(н/нн)ий;
в) попідти(н/нн)ю, скля(н/нн)ий, о(б/бб)ризкати;
г) гости(н/нн)ість, бо(в/вв)аніти, (л/лл)яний.
7. Літеру з на місці пропуску треба писати в кожному слові рядка:
а) ро..житися, бе..таланний, ..жовклий;
б) ..томлений, бе..журний, бе..хмарний;
в) ..палення, ро..поділ, бе..коштовний;
г) ро..трощити, бе..карний, ..худнення.
8. Літеру с на місці крапок треба писати в кожному слові рядка:
а) ..середини, ..тупити, ..плутати;
б) ..хитрувати, ..точити, ..кроїти;
в) ..сушити, ..кладник, ..кинути;
г) ..жувати, ..ковзати, ..підтиха.
9. Оберіть рядок, у якому з великої літери потрібно писати тільки перше слово власної назви:
а) (С,с)трасний (Т,д)тиждень, (Ч,ч)умацький (Ш,ш)лях (сузір’я);
б) (С,с)вято (І,і)вана (К,к)упала, (А,а)академія (М,м)мистецтв (У,у)країни;
в) (Д,д)руга (С,с)вітова (В,в)ійна, (М,м)узей (Н,н)ародної (А,а)рхітектури і (П,п)обуту;
г) (У,у)каз (П,п)резидента (У,у)країни, (К,к)аннський (К,к)кінофестиваль.
10. Усі власні назви пишуться в лапках у рядку:
а) фабрика Любава, поема Гетьман Пилип Орлик, орден Ярослава Мудрого, печиво Білосніжка;
б) альбом Мальовнича Україна, орден Пошани, товариство Просвіта, звання Заслужений журналіст України;
в) видавництво Перун, пансіонат Трембіта, медаль За бойові заслуги, літак Антей;
г) орден Миколи Чудотворця, трактор Білорусь, цукерки Пташине молоко, футбольний клуб Динамо.
д) Кирило-Мефодіївське братство, Свято Воскресіння, аеропорт Бориспіль.
11. Укажіть рядок, у якому в одному зі слів під час переносу допущено помилку:
а) прем'-єра, віл-ла, ніжно-блакитний, пів-ніч, від-жити;
б) зі-пхнути, перев-чити, тьмя-ний, вер-б'я, най-кращий;
в) мав-пячий, під-звітний, геть-ман, об-бити, студент-ський;
г) форпост-ний, без-захисний, за-сміявся, пів-Європи, спросон-ня;
д -ба, ор-линий, від-дячити.
12. Разом треба писати кожне складне слово рядка:
а) радіо/станція, гідро/механіка, мото/спорт;
б) екс/губернатор, біо/кефір, термо/стійкий;
в) мікро/елементи, міні/програма, авіа/лайнер;
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.