1.Була прибита до стіни поличка, на якій видно було також книжки, накидані досить безладно, або поставлені хребтами вниз. 2. Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скориків якась далека родичка, того ступеня родичання, що називається десятою водою на киселі або - нашому тинові двоюрідний пліт. 3. В гору по судинах деревини, або ксилеми, від коренів до листя рухається висхідна течія води, аби наситити її мінеральними речовинами. 4.Чим більш давніша була пісня, казка чи легенда, тим блискучіше палали очі в аматорів старовини.5. Де ступить дівчина - з під ноги порскає рамен, куди кине оком, там з'явиться деревій або кривавник. 6. Наврядчи по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні. 7. Багатством молочних страв у раціоні українців відрізнялись Масляна, або Масниця , бо м'ясні страви їсти заборонялось. 8. Пам'ятайте, хто не йде вперед ,той неминуче залишається позаду. 9. Два поплавці, що майоріли над водою, допомагали рибалкам не загубити підводне знаряддя. 10. Рясніє дощ і пада більш лункіше м'яких краплин розмірене биття.
І ми, і наші сусіди намагаємось підтримувати чистоту нашої тихої вулички.
Трава вистрілює зеленими листками,
Всміхаються бруньки рожеві бузини,
З-за хмари сонечко несміло виглядає
Й цілує квітів перших пелюстки.
Весна приходить, як завжди раптово,
Підвладні чарам будь-які літа,
А від туману жовтого кизилу
Бентежний подив й камінь відчува...
Чому ж мене проникно не тривожить
Вже крик у небі сірих журавлів
І шурхіт крил качиних в перельоті?
Невже цвіт юності назавжди облетів?
Чом хмари чорні повняться громами,
І обрій тьмяно мріє вдалині?
Невже це осені холодної обійми
Прилинули до мене навесні?
А повів ніжний холодом проймає,
А птаха посвист, наче неживий.
Чому вже струни серця не торкає
Цей клич природи чистий, молодий?
Згасає думка в світлому осонні,
Всесильна слабість тіло огорта.
Невже чиясь невиразна уява
І цю весну у мене відбира?...