1.Чуже мовлення, передане дослівно, називається
а)діалогом
б)складним реченнямв)
простим реченням г)прямою мовою
2.Пряма мова зазвичай супроводжується
а)складним реченням
б) звертанням
в)словами автора
г)вставними словами
3.Діалог — це…
а)речення із вставними словами
б)розмова кількох осіб
в)однорідні члени речення
г)розмова двох осіб
4.Укажіть схеми, у яких правильно розставлено розділові знаки.
а)«П.— А».
б)А-"П!"
в)А:"П."
г)«П,— а,
5.Визначте речення з прямою мовою(роздiловi знаки пропущено)
2 правильні відповіді
а)Телеведуча повідомила Відкрили новий спортивний комплекс у Дніпрі.
б)Телеведуча повідомила що відкрили новий спортивний комплекс у Дніпрі.
в)Телеведуча повідомила про відкриття нового спортивного комплексу у Дніпрі.
г)Відкрили новий спортивний комплекс у Дніпрі повідомила телелеведуча .
6.Яку помилку допущено в діалозі ?
Здрастуйте! — закричала дівчинка.
Куди ви прямуєте?
Будь здорова, маленька дівчинко,— поважно відповіли їй.
а)не записано в один рядок
б)не виділено слів автора
в)не поставлено тире перед репліками
г)неправильно поставлені розділові знаки в кінці слів автора
7.У реченні «Чого зажурився, мій любий козаче?» — питає дівчина вродлива. Слова автора стоять:
а)перед прямою мовою;
б)після прямої мови;
в)усередині прямої мови;
8.Кожна репліка діалогу:
а)пишеться з нового рядка;
б)пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире;
в)пишеться з нового рядка і береться в лапки;
9.Яка схема відповідає реченню: «Ой роде наш красний, роде наш прекрасний, не цураймося, признаваймося, — не багацько нас є», — говориться в народній пісні?
а)А: «П (?!)».
б)«П», — а.
в)«П (?!)» — а.
10.Слова кожної особи, яка бере участь у розмові, називаються
а)вставними словами;
б)реплікою;
в)ремаркою.
11.Якщо слова автора стоять після прямої мови, між ними ставиться
а)двокрапка;
б)тире;
в)крапка з комою.
12.Котре із наведених речень відповідає схемі - А:"П" ,
де А - слова автора, П - пряма мова ?
(Окремі розділові знаки пропущені)
а)Який кущ наймиліший для серця українця можна почути запитання.
б)Козаки співали висип же, мила, високу могилу та посади, мила, червону калину.
в)Народ відповів, що нема цвіту на всім світі, як на тій калині.
г)До нашого озерця підемо, наловимо риби сказав Ігоркові батько.​

Шторм на морі

Я прокинувся вдосвіта від якогось невиразного гулу.

Кинувся до вікна. Крізь світанковий морок побачив, як гойдаються дерева під могутніми ударами рвучкого вітру. Почув, як важко й нестримно стугонить море. Уночі почався шторм.

Заснути я вже не міг. Я люблю море завжди, а надто, коли воно штормить. Одразу ж вирішив, що в школу виберуся з дому раніше, щоб ще завернути до берега та помилуватися штормом.

Ледве діждався, поки повставали тато й мама. Мама почала готувати сніданок, але мені не терпілось. Коли спішиш, то й п’ять хвилин здаються тобі вічністю.

Під яскравим ранковим сонцем, під зовсім чистим, без жодної хмаринки небом від берега і до молочно-синьої смужки небосхилу гойдалося море. Гналися одна за одною високі хвилі. Вода була в одному місці темна, в другому — сіро-зелена, а в третьому — чорно-синя. Коли по ній пробігав дужий і пружний вітер, вона швидко міняла свої кольори. Схоже було, ніби поверхня води знизу, з самих морських глибин, освітлюється різнобарвними вогнями.

Бувають шторми з чорним низьким небом, з важкими кошлатими хмарами, з густими й холодними дощами. Тоді море — темне, люте і неприступне.

А це був сонячний шторм. Сонячний і іскристий. Вода манила до себе. Хотілося роздягтись і кинутись в оту веселу, дзвінку водоверть.

Водночас два предмети привернули мою увагу. Перший — то парусник, що йшов з моря. Я впізнав парусно-моторну шхуну «Зоря», вона часто погойдувалась у бухті на якорі або на тросах біля причалу. Але зараз цей парусник, немов велетенський птах з білими крилами, стрімко мчав до берега. Вітер і хвилі гойдали його, клали на обидва борти, він занурювався носом глибоко у воду, провалювався серед хвиль так, що було видно лише вершечок клівера, а згодом знову вискакував на гребінь хвилі і линув-линув на всіх парусах.

Друге, що привернуло мою увагу, був собака. Великий каштановий собака з красивим пухнастим хвостом. Він стояв на причалі і безвідривно дивився у море, на парусник.

Осінь. Напевно, немає жодної людини, яка б не любила таку прекрасну пору. З року в рік приходить золотоволоса красуня на зміну теплому літечку. Бере свої пензлі й хутко починає розфарбовувати кожен листочок. Бачили? Багряний, золотий, помаранчевий, жовтий – яких тільки кольорів не шкодує пані Осінь.

З особливою ніжністю ставляться до осені художники. Ось, наприклад, взяти відому картину народного художника Федора Манайла «Золота осінь». Яка ж вона прекрасна ця осінь на полотні. Красується собі різними барвами, випромінює світло та спокій.