1.Дієприкметник виступає в ролі присудка в реченні: * А) Спочатку люди заходили в напівтінь галерей Софії, а лише після цього відвідувачі мали бути осліплені внутрішнім сяйвом мозаїки, духовним світлом собору.
Б) Одяг козацької старшини виготовляли з дорогої тканини, привезеної із Західної Європи.
В) Одяг старшини складався із сорочки з тонкого полотна, вишитої шовком, сріблом або золотом.
Г) На свята одягали парчеві шуби, оздоблені риссю, соболями, чорностаями.
2. Усі прийменники пишуться через дефіс у рядку: *
А) (з)над, (по)над, (по)між, (по)серед;
Б) (на)прикінці, (в)наслідок, (на)зустріч, (по)біля;
В) (з)під, (за)для, (уві)сні, (у)слід;
Г) (з)поза, (з)посеред, (з)поміж, (з)за.
3. Неозначена форма дієслова є в реченні: *
А) Ми обрали незалежність, бо є нащадками поколінь, які віками мріяли про Українську державу, здобували волю своїм потом і кров’ю.
Б) Наше коріння не дасть вітрам історії погнати нас перекотиполем.
В) Ми будемо сучасною нацією в динамічному глобальному світі і станемо рівними серед рівних.
Г) Над нами сяятиме національний синьо-жовтий прапор, над нами мільйонами голосів завжди звучатиме гімн України.
4. Виділений у реченні „Пахнуть сонцем дині спілі, ХМЕЛЕМ б’ють меди скажені” іменник ужитий у: *
А) родовому відмінку однини;
Б) знахідному відмінку однини;
В) орудному відмінку однини;
Г) називному відмінку однини.
5. Виділене слово виступає займенником у реченні: *
А) Від ОДНОГО удару дерево не падає.
Б) ОДНА ластівка не робить весни.
В) ОДИН день блисне, а сім днів кисне.
Г) ОДНІ очі і плачуть, і сміються.
6. У якому рядку до складу всіх словосполучень входять прислівники? *
А) Глибше озеро, глибше занурюватись, найкраще оповідання, дорожче намисто.
Б) Заплатити дорожче, найкраще написати, рухатись швидше, більше вимагати.
В) Більше поле, вужче коло, стрибати найвище, розповідати цікавіше.
Г) Найбільше коло, виразніше обличчя, вимовляти чіткіше, співати голосніше.
7. Вкажіть ряд числівників, у кожному з яких пишеться –ь-: *
А) тр..ох, десят..ма, п’ят..ом;
Б) дев’ятнадцят.., чотир..мастами, шістдесят..;
В) вісім..сот, п’ятнадцят..ма, дев’ят..мастами;
Г) п’ят.., вос..мому, вісім...
8. За до суфікса -ачи (-ячи) утворюються дієприслівники обох дієслів рядка: *
А)писати, сидіти;
Б)стояти, плакати;
В)малювати, клеїти;
Г)лежати, ловити.
9. Усі сполучники підрядні в рядку: *
А) коли, доки, через те що, щоб;
Б) якщо, якби, та, чи;
В) як, наче, неначе, проте;
Г) ані... ані, щоб, аби, коли.
10. Усі дієслова теперішнього часу подано в рядку: *
А) спалахнули, тріснули, розбила, телефонують;
Б) купують, вечеряли, даю, обговорять;
В) принесуть, сидять, розкажеш, галасують;
Г) зафарбовую, пропонують, ремонтую.
11. Апостроф у формі орудного відмінка ставиться у таких іменниках: *
А) повість, радість, гордість;
Б) любов, кров, верф;
В) піч, ніч, міць;
Г) подорож, вісь, мідь.
12. У якій групі слів усі вони з часткою не пишуться окремо: *
А) не/затоплена місцина, ніким не/торкана роса, не/завершена робота;
Б) не/почорнілий від часу паркан, не/просохла земля, не/розсідланий кінь;
В) не/завершена книга, не/підбілена верба, не/ виконане завдання;
Г) не/прив’язаний звечора човен, ще не/забута образа, нічим не/захищений порт.
13. Укажіть речення, в якому вжито присвійний прикметник. *
А) Рожева зоря зайнялася над землею.
Б) Загорілися верхів'я лісового дерева зеленим віттям.
В) Шевченкові твори ще не одне сторіччя дивуватимуть народ.
Г) Був пишний майський вечір.
14. Усі сполучники сурядності подано в рядку:
А) щоби, котрий, також, зате;
Б) але, й, та, або;
В) де, з тим щоб, однак, чий;
Г) хоч, як, одначе, і .
15. У якому рядку подано лише ті прислівники, від яких не можна утворити ступенів порівняння? *
А) Щедро, ударно, ароматно, смачно, вірно.
Б) Глухо, буйно, ясно, весело, багато.
В) Гостро, тяжко, низько, сміливо, хутко.
Г) Вічно, наголо, зосліпу, ледве-ледве, порожньо.
16. З’ясуйте, яким членом речення є займенник у поезії. Весна відходить!Запізніла вишня Розгублено їй дивиться услід. *
А) підмет;
Б) додаток;
В) присудок;
Г) обставина.
17. Який займенник не має форми називного відмінка? *
А) мене;
Б) тебе;
В) себе;
Г) його.
18. У формі 1-ї особи однини подано всі дієслова в рядку: *
А) мерехтимо, веземо, вітаю, пишу;
Б) хочу , цілуватимеш, купую;
В) граємо, знаємо, робимо, пишемо;
Г) ризикую, співаю, виношу, розрісся.
19. Позначте рядок, у якому всі прикметники пишуться через дефіс. *
А) прозоро/жовті, сіро/зелений, дво/поверховий;
Б) широко/плечий, сліпучо/білий, рожево/блакитний;
В) науково/дослідний, круто/рогий, двохсот/тонний;
Г) кисло/солодкий, гірко/солоний, північно/західний;
20. Вкажіть, у якому рядку всі прислівники пишуться через дефіс. *
А) По/перше, будь/що/будь, коли/не/коли, раз/у/раз, на/дворі.
Б) Часто/густо, пліч/о/пліч, по/українськи, по/латині, на/сміх.
В) На/радість, по/нашому, кінець/кінцем, аби/де, на/бік.
Г) По/німецьки, любо/дорого, де/не/де, коли/небудь, по/третє.
Село моє зелено-кучеряве, Між верб, ставків виблискує кришталь. Поміж лугів, поміж пахучі трави Нічлава тихо в'ється в синю даль.
Є на землі місце, де помістилось усе найдорожче, найкраще для мене. Місце, де кожна стежка, кожне дерево нагадують пору безтурботного дитинства... Це — моє село.
Я народилася і живу у маленькому, але мальовничому селі Жабинці, що розкинулось на берегах Нічлави.
Ще до сьогодні односельці розповідають легенду про походження його назви.
Колись давно на території сучасної ферми був маєток пана Жаб'є. До нього приходило багато людей найматися на роботу. Оскільки пан був дуже добрим, люди зводили собі оселі і залишалися на постійне проживання. З часом маленький хутірець перетворився на село. Коли Жаб'є помер (в нього не було продовжувачів роду), то люди на честь доброго пана назвали село Жабинцями.
З того часу минули століття, а воно й досі красиве і чепурне, завжди вітає усіх. На дорогу світять вікнами не маленькі хати під солом'яною стріхою, а високі добротні будинки.
Зараз у моєму селі всього п'ять вулиць: Горішня, Долішня, Кут, Гаврилівка, Нова. Але кожна з них по-своєму гарна і неповторна. Навесні зачаровують вони вишневим та яблуневим цвітом, влітку п'янять душу запахом матіоли та лілій, восени стелять під ноги жовтогарячий килим опалого листя, а взимку кружляють у чарівному танку сніжинок.
І я завжди відчуваю якесь нестримне, ні з чим незрівнянне почуття радості та задоволення. Якийсь гарячий клубок підкочується до горла... і хочеться говорити і мовчати, плакати і сміятися. Саме так буває після довгої розлуки.
Минають роки, змінюються часи, погляди, смаки, люди. Народ-творець дбає, працює, зводить новобудови — і в результаті — гарний будинок культури, двоповерховий магазин, уже 11 років радо вітає дітей школа. А в церкві Покрови Богородиці проходять богослужіння. Не забули односельчани і про тих, хто боровся і віддав життя за наше сьогодення — січових стрільців та воїнів УПА. їм на вулиці Кут насипано могилу. До неї ніколи не заростає стежка. Тут завжди чисто і людно. Сюди у день роковин йдуть жителі, приходять учні-першокласники, випускники, молоді пари...
На лівому березі Нічлави височіє напівзруйнований костел, якому уже понад двісті років.
Наш народ вміє і любить працювати, тому сподіваюсь, що через кілька років село моє стане ще кращим і я ще довго чутиму в ньому рокіт тракторів у час весняних та осінніх робіт, насолоджуватимусь запахом стиглого жита і пшениці у гарячу пору жнив.
Я дуже люблю своє село і горджусь ним. А якщо Богом суджено мені його залишити, то "пташкою" завжди летітиму до свого "гнізда", до рідних Жабинець.
З давніх-давен український народ шанував свята. Але з особливою надією і любов’ю чекали люди Великодні свята. Саме з них починається справжня весна, буйноквіт природи. Саме на це свято всі бабусі і мами печуть паски і роблять крашанки. Змалечку нетерпляче чекаю щороку Різдва і Великодня, як найголовніших, найвеселіших свят. Мені подобається гати, як народжується свято, як випікають паски. Запашні, духмяні, вони так і зачаровують своєю красою. Починають пекти їх у чистий четвер. У хаті повинно бути прибрано, вимито, рушники випрані, накрохмалені, стіни побілені. Як тільки мама виставляє на стіл борошно, масло, яйця, родзинки, ваніль, до хати заходить святковий настрій. Добра, гарна паска — гордість господині. Є прикмета: славна паска — на добрий рік. Ото вже чаклує мама над тістом! Як добре вимісить, то’.пильнує, щоб не «втекло» з діжі. А поки паска підходить, під випічку готують круглі бляхи, змащують олією і виставляють на стільці, щоб були під рукою. У печі тим часом розкладають вогонь. Досвідчені господині, котрі живуть у селі, знають, що найкраще пекти паску на вишневих дровах, тому й готують їх завжди заздалегідь.
Коли тісто добре підійде, його викладають у форми. Кладуть не повну форму, а лише на третину, бо воно підростатиме. По-різному прикрашають паски, кожна господиня — по-своєму. Мама завжди посипає їх тертим сиром з родзинками, кольоровим пшоном або змазує збитим з цукром білком. Виробляють паски великі, менші й зовсім маленькі — для дітей, котрі з нетерпінням чекають того часу, коли мама запросить їх до хати подивитися на «Великоднє диво». Але не куштувати, бо їсти паску можна лише в неділю, після того, як посвятиться. У неділю, коли вся сім’я сідає до столу, мама розрізає велику свячену паску нам на здоров’я та радість. Я гадаю, що всі дівчата й хлопці люблять Великодні свята і з задоволенням куштують смачну духмяну паску.
Другий варіант
Жодне свято не освячене такою таємничістю, як Велико-день. У кожній сім’ї підготовка до нього — це справжнє магічне дійство. Зазвичай, я теж намагаюсь взяти в ньому участь. Оскільки випічкою паски та приготуванням страв займається моя мама, я беруся за виготовлення писанок і шкрябанок.
Передусім готую робоче місце та інструменти: фарби, пензлик та голку.
Починається робота з приготування яєць: одне варю звичайно, а інше — у воді з лушпинням цибулі. Коли яйця зваряться і вистигнуть, беру спочатку коричневе яйце (з цибулиння) і роблю шкрябанку. Для цього «циганською» голкою вишкрябую візерунки. Білі, на темному фоні, вони виглядають особливо привабливо. Віддаю перевагу симетричним візерункам.
Писанку виготовляю по-іншому. Спочатку витираю яйце ватою з розчином спирту. Потім набираю у склянку води, кладу яйце на підставку, тоненьким пензликом, який увібрав у себе магію фарб, чіткими рухами наношу візерунок.
Робота ця клопітка і потребує витримки, сумління та часу.
Зрозуміло, мої писанки та шкрябанки не такі, як у справжніх майстрів. Але рідні завжди хвалять мою працю.
Завдяки витворам мого мистецтва наш великодній кошик завжди барвистий, яскравий і є частинкою моєї душі.
Третій варіант
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з’явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності». Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з’являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір’їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір’їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.