1. Доповніть частини речень так, щоб утворилися безсполучникові речення - Я відчуваю: [пояснення]
- Минулого тижня сталася дивна подія: [розкриття змісту]
- Діти дуже тішилися: [причина]
- Пам‘ятайте: [пояснення]
- [Час] – висохне роса на травах
- [Умова] – ти вдячний будь повік
- Повний колос до землі гнеться – [протиставлення]
- Придивіться: [пояснення, розкриття змісту]
- Мову зневажили – [Наслідок]
- Не треба нікому дорікати: [Причини]
- Я тебе впізнав – [Протиставлення]
- Прийде вечір – [Час]

Багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. Кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти щастя, що вважається найбільшою неперехідною цінністю.

Щастя буває різним. Для одних щастя — гроші, розкіш. Інші його бачать у сімейному житті, хтось — у повсякденній роботі. Це все важливо мати. А чи не найголовніше мати надійних друзів? Філософ, людина великої мудрості, Г. С. Сковорода навчав: "Друг вірний — захист міцний". Справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість:

Є дружби різні. Тож одна

Шампанським піниться в бокалі,

Її випиваєш до дна

Без радості і без печалі.

А друга — без пустих прикрас,

Ознаки маючи суворі,

Духовно підіймає нас

У добрій радості і в горі.

В. Михайлюк. "Є дружби різні"

Майже всі люди важко переживають самотність. Кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не користується такою популярністю, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. Навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. Якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них інтерес. Звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як матеріальну вигоду.

Дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. Спілкування з друзями збагачує людину духовно. Кожен шукає в другові важливі для себе риси. З однією людиною ми підтримуємо зв'язок тому, що вона вміє цікаво говорити, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду. Мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. Буває й так, що з часом у людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. Що ж діяти в такому разі? Г. С. Сковорода наставляв своїх учнів: "Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні".

Дружба не терпить егоїзму. Є люди, які у стосунки між друзями не роблять ніякого внеску. Зрозуміло, що мало хто поважатиме таких людей, а намагатиметься обмежити зв'язки з ними, звести до приятельських. Люди іншого типу втрачають друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти з такими нікому не приємні. Нерідко це люди злосливі, в'їдливі, такі, що кепкують з інших. Хто ж буде дружити з такими?

Деякі особи не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші люди. Вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. Таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів:

Коли тебе забуде рідний брат,

Махни рукою, плакати не варт,

Коли тебе забуде друг — подумай,

Що сталося, що він тобі не рад.

Д. Павлцчко. "Коли тебе забуде..."

У дружбі треба вчитися бути людиною. І хоч ніхто не застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. Той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме да себе інших людей, легко знайде друзів. Усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, людину гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі.

Яку пораду дати тим, хто шукає друзів? Пам'ятати, що найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб до у скруті найдорожчій людині — синові чи доньці.

Кожна людина хоче прожити своє життя недаремно, хоч і розуміє це кожен по-своєму. Нам дано дуже багато, перед нами лежать мільйони доріг. Важко визначити, якою саме піти, чому присвятити свій час та сили. Мені здається, у кожної людини є своє призначення, бо всі ми різні, унікальні. Та є й таке, що об’єднує нас усіх.

Ми всі хочемо мати те, що робить нас щасливими – близьких людей, друзів, затишний будинок, цікаву роботу. Кожна людина прагне досягти успіху. І я вважаю, це цілком можливо, адже кожен з нас має свій власний талант. Інколи в людини не має можливості його розвивати, наприклад, тому що вона обирає якусь непідходящу їй діяльність заради великих грошей чи за наполяганням батьків. Але потім вона напевне про те.

А ось людина, яка живе у згоді зі своїм внутрішнім «я», зі своїм покликанням, відчуває себе щасливою. Про це казав ще Г. Сковорода, більш того, все його життя було яскравою ілюстрацією цього твердження. Тож, перше призначення людини – це розкрити свої здібності, свій талант, бо це робить її повноцінною.

На мою думку, ще одне призначення людини – це відповідальність. Чому? Бо людина – найбільш могутня істота на землі. Вона пізнала багато таємниць світоустрою. Проте в процесі цього людство нанесло великої шкоди природі –  було забруднено повітря, воду та ґрунт, знищено багато видів рослин та тварин. Тепер ми маємо відновлювати здоров’я нашої планети, а також зробити так, щоб уся наша подальша діяльність була лише на благо і нам, і навколишньому середовищу.

Життя завжди непередбачуване та готує для нас багато сюрпризів, приємних та не дуже. Пройти крізь усі випробування с гідністю – ото справжнє призвання люд