1. Допущено помилку у відмінюванні числівника А (на) двадцятьох вісьмох
Б семидесяти трьом
В тридцятьома трьома
Г дев’яноста одного
2. Допущено помилку у відмінюванні числівника
А вісімдесятьома трьома
Б двадцяти трьох
В (у) сімдесятьох вісьмох
Г сорокам двом
3. Допущено помилку у відмінюванні числівника
А тридцятьом сімом
Б п’ятдесятьма шестьма
В вісімдесяти двом
Г ста двадцятьох
4. Допущено помилку у відмінюванні числівника
А вісімдесяти шести
Б сорока п’яти
В шестидесяти двох
Г дев’яноста чотирьом
5. Допущено помилку у відмінюванні числівника
А двадцяти двух
Б (у) тридцяти шести
В вісімдесятьма одним
Г шістдесятьом трьом
6. Допущено помилку у відмінюванні числівника
А шістдесятьома сьома
Б вісімдесятьох дев’ятьох
В тридцятьма шістьма
Г сімдесятьма п’яти
7. Правильною є відмінкова форма числівника
А двадцятьма трьома
Б сорокам восьми
В дев’яностам трьом
Г шестидесяти чотирьох
8. Правильною є відмінкова форма числівника
А сорока чотирьма
Б восьмидесяти двох
В стам п’ятьом
Г сімдесятьома сімома
9. Правильною є відмінкова форма числівника
А двадцятьома дев’яти
Б тридцяти шестьом
В (на) стах сороках
Г вісімдесятьма п’ятьма
10. Правильною є відмінкова форма числівника
А двадцяти двох
Б п’ятидесяти п’яти
В сорока три
Г шістдесятьма двума

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.  що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим.  мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.

Камінь - кам`яний, весна - весняна, тварина - тваринний, вечір - вечірній, піна - пінна, літо - літній, журавель - журавлиний, скло - скляний, форма - форменний, лев - лев`яча, вікно - віконна, антена - антенна, латунь - латунний, миша - мишиний, бджола - бджолиний, джміль - джмелина, дно - бездонний,вогонь - вогняний, шлюб - шлюбна, ніч - нічний, мова - мовний, чавун - чавунна, будень - буденні, вчити - вчений, закон - законний, чай - чайний, дієслово - дієслівний, мільйон - мільйонна, корінь - коренева, лід - льодяна, очерет - очеретняна, курінь - курінний