1). І гори , і долини, і поля, і сади, і ставок залиті світлом і теплом. 2) Над ставком миготіло, грало , лилося хвилями золоте марево, неначе в повітрі ворушилися якісь пасма тонких золотих ниточок. 3). Весело, і любо, і радісно! 4). Усе навколо: і фабрика, і ліс, і небо … захиталось і закрутилося.
1. Однорідними додатками ускладнено речення
А перше Б друге В третє Г четверте
2. Неоднорідні означення вжито в реченні
А першому Б другому В третьому Г четвертому
3. На місці крапок ( речення 4) потрібно поставити
А тире Б кому В двокрапку Г нічого не треба ставити
4. Виділене слово ( речення 1 ) є
А підметом Б додатком В означенням Г присудком
5. Ніколи НЕ буває вставним словом
А навіть Б напевно В можливо Г звичайно Д наприклад
6. Пунктуаційну помилку допущено в реченні
А І біля Дніпра, і далі від нього громи розривають небо.
Б Яке це щастя, друже мій, горіти, а не тліть!
В Не вітер , а буря над землею в намети клала білий сніг.
Г Ріка біжить і з сонцем грається, і відбиває небеса.
Д Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.
7. Два ряди однорідних членів має речення
А Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.
Б Ні голубого неба, ні димчатих лісів – нічого я не бачив.
В Тягнуться до сонця і квіти, і трави, віти кучеряві, гори голубі.
Г Повисла веселка над лісом і річкою, вплелась у дерева барвистою стрічкою.
Д Сріблясті роси тремтять на останніх квітках, на візерунчастім листі акації.
8. Редагування потребує речення
А Я в захваті від квітів, конвалій і фіалок!
Б Не дивися так привітно, яблуневоцвітно.
В Культивуйте щирість, любов і доброту!
Г Не милуй мене шовково, ясно-соколово.
Д Земля молодіє від рясту, від сонця.
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Объяснение:
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!