1) І хороше і дивно і радісно стає мені малому в цім світі. 2) Рідна мова не степ, не хата, а народу мого душа. 3) То сонний сон вертає вже додому гнуздечки срібні випустив із рук. Повний синтаксичний розбір реченнь
Україна... Ніжною й ласкавою матір’ю вона є для своїх синів і дочок. Ми повинні любити й шанувати свою рідну неньку Україну, піклуватися про її сучасне та майбутнє. Чим же я можу бути корисним для тебе, Україно?
Я пишаюсь своєю Батьківщиною, її досягненнями та видатними особистостями.
Кожна людина має право на своє особисте життя, яке вона повинна прожити з гідністю, щоб майбутні покоління пам’ятали нас. Мені не зрозуміло, чому дехто прагне жити спокійно, піклуючись тільки про себе. На мою думку, кому, як не нам, молодому поколінню, необхідно турбуватися про майбутнє нашої держави, її розбудову; бо через деякий час ми станемо повноправними громадянами України.
Не будь байдужим до того, що відбувається навколо!
Я хочу бути чесною, гідною людиною, поважати батьків, шанувати людей похилого віку. На сьогодні мене хвилює питання розвитку сільського господарства, тому після закінчення школи, хочу отримати професію агронома. Саме сільське господарство сприяє економічному розвитку країни. А належний економічний розвиток країни й дасть змогу пишатися нашою державою серед інших країн світу.
Моє покоління повинне розуміти, що немає землі милішої від тої, де ти народився і живеш.
Ми, діти твої, Україно, запевняємо, що віддамо тобі свої знання, уміння, бо немає кращої землі, ніж наша!
Природа Карпат завжди милує своєю надзвичайною красою. Зимою тут просто чарівно: такі відкриваються краєвиди перед очима, що іноді стає просто моторошно. Здається - ні, так не буває, це занадто прекрасно, щоб бути правдою. Але все це насправді існує: велич суворих стрімких вершин, покритих патлатими кучугурами найбілішого в світі снігу; гірлянди кришталевих бурульок, що подекуди звисають з-під стріх; у білі кожушинки вдягнуті сосни, буки і смереки... І над усім цим наче легесенький тополиний пух сиплеться, сиплеться, аж кінця йому немає, небесний серпанок. Немов лебедина зграя спустилася на наше обійстя, закрила собою і небо, і землю, і полонину, і ту віддалену колибу, де ми знайшли собі прихисток на час снігопаду. Ось високо на видноколі вже з"явилося блакитне віконце - і сонце, яскравіше за яке, мабуть, я ще не бачив, засяяло, засліпило очі.
Карпати, сніги, нечувана далечінь, тиша, височина - ви священні!
Україна... Ніжною й ласкавою матір’ю вона є для своїх синів і дочок. Ми повинні любити й шанувати свою рідну неньку Україну, піклуватися про її сучасне та майбутнє. Чим же я можу бути корисним для тебе, Україно?
Я пишаюсь своєю Батьківщиною, її досягненнями та видатними особистостями.
Кожна людина має право на своє особисте життя, яке вона повинна прожити з гідністю, щоб майбутні покоління пам’ятали нас. Мені не зрозуміло, чому дехто прагне жити спокійно, піклуючись тільки про себе. На мою думку, кому, як не нам, молодому поколінню, необхідно турбуватися про майбутнє нашої держави, її розбудову; бо через деякий час ми станемо повноправними громадянами України.
Не будь байдужим до того, що відбувається навколо!
Я хочу бути чесною, гідною людиною, поважати батьків, шанувати людей похилого віку. На сьогодні мене хвилює питання розвитку сільського господарства, тому після закінчення школи, хочу отримати професію агронома. Саме сільське господарство сприяє економічному розвитку країни. А належний економічний розвиток країни й дасть змогу пишатися нашою державою серед інших країн світу.
Моє покоління повинне розуміти, що немає землі милішої від тої, де ти народився і живеш.
Ми, діти твої, Україно, запевняємо, що віддамо тобі свої знання, уміння, бо немає кращої землі, ніж наша!
Объяснение:
Зима у Карпатах.
Природа Карпат завжди милує своєю надзвичайною красою. Зимою тут просто чарівно: такі відкриваються краєвиди перед очима, що іноді стає просто моторошно. Здається - ні, так не буває, це занадто прекрасно, щоб бути правдою. Але все це насправді існує: велич суворих стрімких вершин, покритих патлатими кучугурами найбілішого в світі снігу; гірлянди кришталевих бурульок, що подекуди звисають з-під стріх; у білі кожушинки вдягнуті сосни, буки і смереки... І над усім цим наче легесенький тополиний пух сиплеться, сиплеться, аж кінця йому немає, небесний серпанок. Немов лебедина зграя спустилася на наше обійстя, закрила собою і небо, і землю, і полонину, і ту віддалену колибу, де ми знайшли собі прихисток на час снігопаду. Ось високо на видноколі вже з"явилося блакитне віконце - і сонце, яскравіше за яке, мабуть, я ще не бачив, засяяло, засліпило очі.
Карпати, сніги, нечувана далечінь, тиша, височина - ви священні!