1. Хто може сонце погасить і землю вибити з орбіти?. 2. Після похмурої темної ночі, у яку не переставав хлюскати лапастий дощ, починало світати .
3. Тільки тим історія належить, хто сьогодні бореться й живе . 4. Той ніколи не має часу, хто нічого не робить .5. Чому потрібно знати історію свого народу?
І. Випишіть спочатку речення, а потім - складні. Обведіть у першій групі речень питальні займенники, а в другій - відносні.
II. Підкресліть члени речення в першому реченні.
Прихід весни можна вгадати за ароматом свіжості, який супроводжує її. Так і кажуть: «У повітрі пахне весною». Запахи весни бувають різні. Спочатку, коли тане сніг, весна пахне м'якою вогкістю. По дорогах біжать струмочки, з дахів падають краплі. Перестук крапель чути звідусіль. Іноді з гуркотом відриваються від дахів, падають та розбиваються на асфальті підталі крижані бурульки. З кожним ранком все помітніше, як меншає на вулиці снігу та льоду.
Потім, коли сніг майже зійде, весна пахне мокрою землею. Це означає, що грунт відтанув після холодів та оживає. Напровесні на вулиці ранком стоять густі тумани. Під їх покровом крізь землю тихенько пробивається перша зелена травичка. Щоранку помічаєш, що її стає все більше. Озирнутися не встигнеш, як свіжа трава одягне землю в нове зелене убрання. А ще тиждень тому сира земля стояла голою, без єдиної травинки.
Навесні знову починають лити часті дощі. Вони ще прохолодні, але вже не крижані, як пізньої осені. По ранках ще холодно, а вдень, коли пригріває сонечко, стає тепло. Не знаєш навіть , як вдягнутися правильно.
Нарешті прокидаються дерева та кущі. Вони готуються до літа. По стовбурах біжать свіжі соки, поступово набухають бруньки. Вони розгортаються в перші, ще дуже маленькі та клейкі листочки. Перша зелень радує око. В цей час я так радію цим скромним першим проявів весни, як потім влітку не радію навіть найпишнішим квітам.
Процес випікання хліба не є простим. У цей день жінка одягала чисту сорочку й вишитий рушник, бо здавна в Україні особлива увага приділялася охайності жінки та чистоті рук.
II. 1. У тексті описано процес випікання хліба. Він складається з декількох етапів, а саме: замішування тіста, вимішування, формування круглих паляниць, випікання. Авторові вдалося передати ставлення героїні до своєї праці. Героїня з великою відповідальністю ставилася як до свого зовнішнього вигляду так і до процесу випікання хліба. Перед початком жінка пропонувала всім розходитись, адже вона починала місити тісто.
2. Доки мати викачували останню, найменшу паляничку, що призначалася мені, я біг за лопатою і, внісши, приставляв Ті до печі. Розіславши капустяний листок поверх ясеневого язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. Біле тісто паляниці нараз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені челюсті покліпували, наче в безмісячну ніч зорі. Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши виделкою кілька в, мати шугнули лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя паляничка.
При вимішуванні тіста материні обіруччя раз по раз занурювалися в діжу. У цей час тісто вимішувалося, крутішало, ставало в’язким, як гума, і їй вже важко було працювати руками. Потім мати витягувала опецьок тіста, вмокала у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з руки на руку, формувала круглу паляницю. Дії матері були вправними, було цікаво гати за її рухами. Перед тим, як посадити у піч тісто, мати розстилала капустяний листок поверх ясеневого язика лопати, змастивши його олією або притрусивши борошном.
3. Місили тісто, занурювалося в діжу, ослінчик двигтів, тісто вимішувалося, воно ставало в’язким, вони витягували, витягували опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, формували круглу хлібину, викачували паляничку, вони змащували, змащували олією, притрушували борошном, усаджували хлібину, шугнули лопату.
4. Вжиті в тексті художні засоби надають висловленню образності. Завдяки їм автор тексту може передати найтонші особливості будь-якого явища, точно, виразно, яскраво відтворити уявлювані образи.