1. Хто такий князь, де живе, чим займається? З якою проблемою він зіткнувся? 2. Яким був дракон? Чим він займався? Який талант відкрився у нього?
3. Чому Пустельник не хотів навчати його грамоти? Як ви розумієте слова Пустельника «…хто хоч краплю мудрості зачерпне, довіку ситий не буде»?
4. Чому дракон згодився вийти на битву з лицарями? Як це його характеризує?
5. Хто такий Лаврін? Чому князь хотів «віддати» перемогу саме йому?
6. Чи зміг Лаврін убити дракона? Чому? Хто це зробив?
7. Опишіть життя князя після вбивства дракона. Як ви думаєте, чому так сталося?
8. Як відреагував Лаврін на зізнання князя? Чи вважаєте ви правильною таку реакцію?
9. Чому князя тягнуло на могилу дракона Грицька? Як помер князь?
10. Чи принесло вбивство дракона мир і спокій у князівство? Поясніть, чому ви так думаєте.
11. Як ви розумієте вислів «драконівські закони»? Чому вони до цього часу існують у суспільстві?
12. Чого навчає повість-казка «Місце для дракона»? Чи актуальна вона в наш час?
Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові як пам'ять про дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті.
Рідна мати моя, ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Так писав про рушник видатний український поет Андрій Малишко.
На них приймали новонароджених, з рушниками проводжали людину в останню путь.
Кількість приготованих дівчиною рушників була ознакою її працелюбності. Якщо про дівчину казали, що вона «рушників не придбала», то йшлося про ледащицю, а якщо «скриня повна рушників», — це свідчило про хазяйновитість нареченої, її заможність, багатство.
Рушники — це віддзеркалення культурної пам'яті народу, в їхніх узорах збереглися прадавні магічні знаки-символи: «дерево-життя», жіночі зображення, символіка червоного кольору, що знайшли своєрідне подальше осмислення та оновлення в сучасності.Перед нами сосновий ліс, який починає пробуджуватися рано вранці. Сонце тільки-тільки сходить. Його ніжні промені вже позолотили верхівки величезних дерев і проникли вглиб хащі, але над глибоким яром ще не розсіявся вологий туман. Прокинулися мешканці хащі – три ведмежати і ведмедиця. Схоже, малюки ситі і задоволені. Вони безтурботно і незграбно возяться на зламаному стовбурі впавшої сосни, вивернутої з коренем, після бурі в лісі. Падаючи, дерево вдарилося об потемнілий від часу корч і тріснуло навпіл. Тепер верхівка лежить на землі, а стовбур з розчепіреними в різні сторони коренями дивиться, як розгойдуються в небі зелені гілки сосен. Дивлячись на картину, ми немов опиняємося зануреними в атмосферу лісового ранку, чуємо голоси птахів і рев ведмежат, вдихаємо аромат соснової кори і хвої. Колорит заднього плану полотна – прозорий, невизначений, а переднього – глибокий, барвистий. У картині, яка заслужено вважається для багатьох поколінь людей зразком пейзажу, повною мірою передано захоплення художника красою і багатством первозданної природи.