Із города Трапезонта (Трапезунда) виступала галера, розкішно прибрана, озброєна гарматами. Господар галери — Алкан —паша, "трапезонтськоє княжа". На галері сімсот турків, чотириста яничар та 350 невольників. Першим старшим між невольниками був Самійло Кішка, гетьман запорозький, другим — Марко Рудий, суддя військовий, третім — Мусій Грач, четвертим — Лях Бутурлак, "ключник галерський".
Алкан — паша поїхав до города Козлова провідати дівку Санджаківну і влаштував там гуляння. Та не довіряв він Самійлові Кішці і підіслав двох турків на галеру підслуховувати. А саме в цей час Самійло Кішка підмовляв Ляха Бутурлака повідмикати невольників і дорікав йому за те, що він прийняв бусурменську віру. На що Лях Бутурлак образився і відмовився відмикати невольників. Турки, що підслуховували, почули розмову і повідомили про неї Алкан —пашу. Аби віддячити Ляху Бутурлаку, паша послав йому на галеру дорогі напої. Та в душі Ляха слова Самійла посіяли сум та неспокій. Він посадив поряд себе гетьмана й почав з ним пити, аж поки не заснув. Тоді Самійло відімкнув усі замки на руках та ногах невольників і наказав їм удати, що вони й досі закуті в кайдани. Турки повернулися на галеру і, не побачивши підозрілого, спокійно полягали спати. Бранці ж познімали з себе кайдани, покидали в море турків, самі перевдяглися в їхній одяг і попливли мимо Цареграда у рідну землю.
Одного разу почався сильний дощ. Спочатку декілька, а потім більше й більше падало крапельок на землю. Вони немов раділи своєму падінню. Згодом ціла вулиця ледь не пливла по воді. Одна краплинка легко приземлилася і впала у джерельце. Вона вже була майже на дні, як десь далеко побачила світло. Їй стало цікаво і вона подалася туди. Там краплинка побачила фабрику, на якій виготовляли ліки. Вона вскочила в одну пляшечку і побачила те, чого ніяк не сподівалась. На неї дивились такі ж, як вона краплинки і усміхались. Вони розказали їй про себе і про їхню важливу роботу (адже з них виготовляють ліки). З того часу вони потоваришували.
Після того, як друзі-краплинки попали в аптеку, лікарства для полоскання горла купив чоловік в якого захворів хлопчик. Коли хлопчик полоскав горло вода потекла по трубі в каналізацію. Краплинці так сподобалося те, що вона допомагає діткам лікуватись, що вона знов захотіла потрапити на фабрику. Побачивши на березі жабку вона почала просити в неї до Жабка погодилася їй до Вони йшли і йшли і побачили пікнік.
Там сиділо четверо дітей. Одна дівчинка сміялась і почала давитись. Краплинка дуже захотіла їй до Вона і її друзі з такою силою стрибнули дівчинці в рот, що жу. Тепер краплинка з своїми подругами живуть і гуляють по небу. Коли вони сміються, то просять сонечка посвітити проміння на землю, а коли сумують то просять вітру і падають дощиком на землю. Тоді вони відвідують жабку. Потім повертаються додому. А на небі світить сонце. З'являється веселка.
Із города Трапезонта (Трапезунда) виступала галера, розкішно прибрана, озброєна гарматами. Господар галери — Алкан —паша, "трапезонтськоє княжа". На галері сімсот турків, чотириста яничар та 350 невольників. Першим старшим між невольниками був Самійло Кішка, гетьман запорозький, другим — Марко Рудий, суддя військовий, третім — Мусій Грач, четвертим — Лях Бутурлак, "ключник галерський".
Алкан — паша поїхав до города Козлова провідати дівку Санджаківну і влаштував там гуляння. Та не довіряв він Самійлові Кішці і підіслав двох турків на галеру підслуховувати. А саме в цей час Самійло Кішка підмовляв Ляха Бутурлака повідмикати невольників і дорікав йому за те, що він прийняв бусурменську віру. На що Лях Бутурлак образився і відмовився відмикати невольників. Турки, що підслуховували, почули розмову і повідомили про неї Алкан —пашу. Аби віддячити Ляху Бутурлаку, паша послав йому на галеру дорогі напої. Та в душі Ляха слова Самійла посіяли сум та неспокій. Він посадив поряд себе гетьмана й почав з ним пити, аж поки не заснув. Тоді Самійло відімкнув усі замки на руках та ногах невольників і наказав їм удати, що вони й досі закуті в кайдани. Турки повернулися на галеру і, не побачивши підозрілого, спокійно полягали спати. Бранці ж познімали з себе кайдани, покидали в море турків, самі перевдяглися в їхній одяг і попливли мимо Цареграда у рідну землю.
Одного разу почався сильний дощ. Спочатку декілька, а потім більше й більше падало крапельок на землю. Вони немов раділи своєму падінню. Згодом ціла вулиця ледь не пливла по воді. Одна краплинка легко приземлилася і впала у джерельце. Вона вже була майже на дні, як десь далеко побачила світло. Їй стало цікаво і вона подалася туди. Там краплинка побачила фабрику, на якій виготовляли ліки. Вона вскочила в одну пляшечку і побачила те, чого ніяк не сподівалась. На неї дивились такі ж, як вона краплинки і усміхались. Вони розказали їй про себе і про їхню важливу роботу (адже з них виготовляють ліки). З того часу вони потоваришували.
Після того, як друзі-краплинки попали в аптеку, лікарства для полоскання горла купив чоловік в якого захворів хлопчик. Коли хлопчик полоскав горло вода потекла по трубі в каналізацію. Краплинці так сподобалося те, що вона допомагає діткам лікуватись, що вона знов захотіла потрапити на фабрику. Побачивши на березі жабку вона почала просити в неї до Жабка погодилася їй до Вони йшли і йшли і побачили пікнік.
Там сиділо четверо дітей. Одна дівчинка сміялась і почала давитись. Краплинка дуже захотіла їй до Вона і її друзі з такою силою стрибнули дівчинці в рот, що жу. Тепер краплинка з своїми подругами живуть і гуляють по небу. Коли вони сміються, то просять сонечка посвітити проміння на землю, а коли сумують то просять вітру і падають дощиком на землю. Тоді вони відвідують жабку. Потім повертаються додому. А на небі світить сонце. З'являється веселка.