1.Між частинами складносурядного речення потрібно ставити тире в рядку(розділові знаки пропущено)

А)Грім все гуркоче і руда хмара лівим крилом обійма небо.
Б)Микола направив струни,повів смичком і жалібна пісня розляглась по хаті.
В)Чи то йому доля не слугувала чи то його час ще не настав.

2.Між частинами складносурядного речення потрібно ставити кому в рядку(розділові знаки пропущено)

А)Торкає вітер пальцем колосочки й вони дзвенять.
Б)Вилив душу в пісні український народ і живе наш народ у співучому слові.
В)Внизу був луг і з нього вітер ніс такі розкішні пахощі.

3.Складносурядним є речення

А)Вода ума не мутить та й голови не смутить.
Б)Про землю піклуйся-золотим зерном милуйся.
В)Прожектор небо розсікає,і золоті аерозграї в його промінні мерехтять.

4.Тире потрібно поставити між частинами складносурядного речення(розділові знаки пропущено)

А)Дощ пройшов ? і Київ зеленіє.
Б)Підбилися в зеніт Волосожари ? і каже казку зірка до зорі.
В)На лугах вже скошено траву ? і літо буйне в береги ввійшло.

5.Кому не ставлять між частинами складносурядного речення (розділові знаки пропущено)

А)В орача руки чорні ? та хліб білий.
Б)Остап із Соломією сіли під вербою ? але їм не говорилось.
В)За селом шелестіли хліба ? і пахло полином.

6.Складнопідрядним є речення

А)Цвіте земля морів її голублять синіми вітрами.
Б)Гора така,що з неї спускалися цілий день.
В)Темна хмара озвалася громом гучним,освітилась огнем блискавиці.

7.Складнопідрядним є речення

А)Як усе-таки добре,що природа відроджується,зацвітає.
Б)Нарешті запалили свічку,та вітер одразу її погасив.
В)Ніч колихала так ласкаво,проте не спалося ніяк.

Пісня іде поруч з людиною все життя. З піснею працюють, відпочивають, проводжають в армію… З нею ми нерозривно пов’язані від народження і до самої смерті. Кажуть, що пісні складає сам народ, та створюють їх і його талановиті сини та доньки. Пісня! В ній найповніше виявилась душа народу. Народна пісня! Кого тільки ти не чарувала своєю неповторною красою. Минають віки, змінюються покоління, а народна пісня залишається, через усі поневіряння проносить вона свої чари, свою нев’янучу молодість. У давні часи співалися трудові пісні, що виконувались у процесі праці, зокрема під час польових робіт; родинні, звичаєві, весняні, жниварські пісні, колядки і щедрівки. Сьогодні, в час національного піднесення, відроджуються традиції, відроджується і народна пісня. З піснею народ жив, працював, любив, творив, з нею йшов і в інше життя, бо народна пісня — це вираження духовних цінностей людей. Доля багатьох пісень подібна до долі нашого народу. Багато з них переслідувалися, їх забороняли. Але ж ті пісні жили, плекали в серцях людей невмирущу надію на духовне відродження. Так було, наприклад, з гімном П. Чубинського «Ще не вмерла Україна». Влада суворо забороняла цей гімн, але вбити його не змогла. Сьогодні гімн «Ще не вмерла Україна» став державним гімном незалежної України. Багато пісень присвятив народ різним святам: колядки та щедрівки, веснянки та петрівки. У них люди оспівують прихід весни, радість оновлення життя чи щасливий кінець жнив і збору урожаю, висловлюють думки про краще життя, про веселу працю, сподівання на до сил природи. Народ не забув і своїх найменших слухачів — діток. Усім нам у ранньому дитинстві мами, бабусі співали лагідні, спокійні і дуже цікаві колискові пісні. Коли маля чує голос найріднішої у світі людини — мами, воно заспокоюється, солодко позіхає і засинає

Однією з найвагоміших пам’яток історії культурного та духовного розвитку нашого народу в усі часи була та й залишається зараз Києво-Печерська лавра, споруди якої розташовані на території сучасного Києва.

Києво-Печерська лавра була заснована майже тисячу років тому. Сьогодні тисячі людей приїздять до цієї пам’ятки, щоб не тільки подивитися на цей витвір мистецтва, а й поклонитися справді святому місцю. Заснували святиню українського народу два православні монахи, які вирішили відмовитися спілкуватися із зовнішнім світом та вирили собі печери для того, щоб жити в них та молитися Богу. З часом до них стало приєднуватися все більше людей і згодом невеличкі печери перетворилися у монастир.

З протягом часу монастир ставав все могутнішим и обирав все більше значення у духовному житті нашого народу. Згодом мешканці монастирю почали будувати різноманітні господарчі та релігійні споруду вже зовні. Саме ці споруди згодом перетворилися у досить великий комплекс із багатьма храмами, який було оточено кам’яною стіною. І зараз Києво-Печерська лавра поділяється на дві частини – наземну частину монастиря і печери. Доречно додати, що лавра здобула назві саме від цих печер, бо вони стали основою усього монастирського комплексу. Цей монастир заробив назву лаври не миттєво, до цього він йшов не одно століття, а здобувши таку честь став одним із трьох наймогутніших монастирів того часу.