1. Марія Приймаченко малювала на ватмані, використовуючи акварель і гуаш, які надавали соковитості й щільності зображенням квітів, птахів, звірів, орнаментів, сценок із народного життя (М. Шинкарук). 2. Жовтогаряче тло створює враження, ніби картину наповнює сонячне світло (М. Шинкарук). 3. Упевнившись, що все впорядковано добре, кошовий зняв шапку й перехрестився на схід сонця (А. Кащенко). 4. Поки почало світати, козаки були вже далеко за Очаковом (А. Кащенко). 5. З півночі дихнув вітерець і, понадимавши на чайках вітрила, погнав їх туди, куди направляли керманичі, — на схід сонця (А. Кащенко). 6. Незважаючи на те, що споруду часто перебудовували, Марийський палац у Києві зберіг первинні риси архітектурного стилю бароко (О. Ламонова). 7. Кожен, хто потрапляє в парк «Софіївка», немов переноситься в іншу епоху (О. Седак). 8.Не збочуй з дороги,бо відпокутують ноги. 9.Люблю,хоч це любов моя остання.речення *10.Якщо будеш щасливою,то і я буду в щасті жить.11.Коні йшли повільно,так що хлопчина без труду рівнявся з ними. ​

Чи є люди, які не знають зайця!Мабуть ні.Зайчика знають і дорослі і маленькі діти.Без нього не обходиться ні одна казка про тварин.Але чому його змальовують як боягуза.Нічого він не боягуз.Просто завдяки своїй лякливості він рятується від  ворогів.Зайчик має сіреньке з рудуватим відтінком хутро.Але чому одні зайці взимку біленькі,а інші сіро-руді!Мабуть тому,що існує 2 віди зайчиків.Зайчик-русак,на зиму хутро міняє на світлішиньке і густішиньке.А є ще зайчик-біляк.Цей заєць на зиму змінює хутрона біле,тільки кінчики вух залишаються чорненькими.Всі зайці мають довгіі рухливі  вухоньки.Це,мабуть тому,що в них добрий слух.А ще в них коротенький хвостик ,а задні ножички довші за передні.Зайці рослиноїдні тварини.Здавалося б що ж їдять малята!Виявляється,що малят вони годують молоком.Ось така ,ця, гарненька тваринонька.  !-замінити на знак питання.

Відповідь:

Пояснення:   А ви цікавились питанням, чи є добро там, де немає правди? Чи щаслива людина, яка бреше? Чи панує біля неї добро? А я відповім- ні.

  Чесна людина завжди викликає повагу, а головне – довіру. Напевно, тому чесність як риса характеру дуже цінується. Адже якщо ми вважаємо людину чесною, ми можемо покластися на її слово, з нею легко і приємно дружити, вести справи. Також можна бути впевненим, що її ставлення до нас щире, що вона думає те, що говорить. І поза очі не стане розповідати про нас гидоту. Що ж таке добро? Добро – це допомагати людям, не ображати, вміти співчувати, довіряти людям, вітатися із посмішкою на обличчі та піднімати настрій людям своєю енергією, а також говорити правду. Навіть якщо правда гірка, вона повинна бути. А якщо ми збрешемо? Скажемо неправду? Можливо людині, яка почує її стане краще, вона почує, що захоче, але вам не стане краще. Брехня до добра не доводить. Неправда породжує нову неправду, і так буде тривати до тієї пори, поки ви не зізнаєтеся. Цим ви втратите довіру людини і щоб ви не говорили, вірити вам не будуть.

 Я вважаю, що не буде добра, якщо ви брешете. Такий світ і все повертається сторицею. Неправда-зло. Творіть лише добро!