1. Іменник – це частина мови яка: 1. вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх;
2. означає назву ознаки предмета або його приналежність;
3. означає назви предметів;
2. Навести приклад- 5 іменників, які означають назву істоти;
3. З великої букви пишуться:
1. іменники – загальні назви;
2. іменники – власні назви;
3. іменники – назви істот.
4. Навести приклад -5 іменників, що пишуться з великої букви в лапках.
5. В якому рядку всі іменники спільного роду:
1. Немовля, оленя, токар, плакса;
2. Суддя, нероба, листоноша, сирота;
3. Професор, базіка, бідолаха, тополя.
6. Склади і запиши два речення з іменниками спільного роду.
7. Іменники, що вживаються тільки в формі множини:
1. Зустрічі, меблі, зошити сумки;
2. Черкаси, ворота, окуляри, ножиці;
3. Канікули, ласощі, метелик, Львів.
8. Іменник у формі кличного відмінка вжитий у реченні:
1. На печатці часто зображали козака на коні (з журналу);
2. Старий козак розповідав онукам про давні походи (З.Тулуб);
3. Убирайся, молодий козаче, завтра похід буде (нар. тв.).
9.Напиши 5 імен по батькові вчителів твоєї школи у формі кличного
відмінка.
По-перше, кожен українець, який поважає себе, свій народ та Батьківщину повинен розмовляти українською мовою. Проте, на жаль, випадки, коли українці просто не знають рідної мови, стали досить частими. І здавалось би, що, якщо Україна стане незалежною державою, то українську мову почнуть пропагувати, вчити, звеличати, проте ні – українське все більше «в’яне, засиха». Люди віддають перевагу російській, польській чи англійській мовам.
Яскравим прикладом цього може бути образ сім`ї Мини Мазайла з однойменного «філологічного водевілю» Миколи Куліша. Головний герой хотів змінити своє прізвище, щоб позбутися комплексу національної меншовартості – «серцем відчуваю, що українізація – це б робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади». Проте його «не українське» серце його підвело, і після зміни прізвища його звільнили з посади за «злісний опір українізації».
По-друге, українська мова – це багатство нації, її історія, це те, що об`єднує людей, різних за своїми ідеалами та цінностями. Як «без верби і калини нема України», так само і без української мови немає українського народу, а відповідно і держави.
Прикладом цього є історія з життя моєї однокласниці Каті, сім`я якої виїхала в Канаду. Вона досить серйозно захворіла і потребувала дорогої та складної операції. Медичного страхування на той час у сім’ї не було. Вони звернулися до української громади у Канаді, яка відразу вирішила до своїм співвітчизникам.
Підсумовуючи сказане, хотілося б ще раз наголосити, що добробут кожної сім’ї чи людини безпосередньо залежить від добробуту держави. Не обов’язково, щоб цей добробут був матеріальним, іноді досить просто говорити українською, розвивати українське, бути українським…
- Привіт, Аліно!
- Привіт, Ілоно!
- Як ся маєш? Бачу, ти сьогодні гарно вбралася!
- Так, оцю синю курточку купила на розпродажу.
- Дай придивлюся. Так, вона тобі дуже пасує.
- Піди купи, там ще залишилися.
- Е, не можу. Я б її не придбала. Вибач, це, звичайно, мої вподобання.
- А чому б не придбала?
- Вона гарна, звичайно, але вже вийшла з моди. Бачиш, такий комірець був популярний торік, а тепер мода вже минула.
- А я за модою не гонюся. Мені досить, щоб річ мені пасувала та була зручна. Та ще недорога.
- Я так не можу. Я позаторішню моду не вдягну, я на вулицю не вийду.
- Мабуть, весь час купувати модні речі тобі обходиться в копієчку? Це ж доводиться переплачувати набагато більше справжньої ціни?
- Так, але що поробиш. Ось, дивися, придбала «писк моди». Сапожки від нового бренда. Така цяця!
- Гарні. Страшно спитати, скільки коштують.
- Нічого, я батька залучила до цієї справи. Ну, піду додому, передивлюся інтернет-магазини. Бо в мене капелюшок вже з моди виходить. Бувай!
- Бувай, Ілоно! Щасти тобі на нелегкому шляху моди.