1. Найкраща там росте травина, де твоя родина. 2. Криницю копай не тоді, як хочеться пити. 3. Там росте вербиця, де тече водиця. 4. Пір’їна себе важкою вважала, аж доки вітер не подув. 5. Троянду найменше цінують там, де до неї звикли. 6. Доки людина дихає, вона сподівається на краще. (Нар. творчість) Назвіть розряди, на які поділяють обставини. У яких поданих реченнях підрядні частини відповідають на питання обставин місця? обставин часу умоляююю
Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний камінь (постамент спроектовано київським архітектором В.Ніколаєвим).
Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.
Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.
Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.
Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.Объяснение:
Пам’ять предків, традиції, звичаї, все це приходить до нас із минулого, передається з покоління в покоління від прадіда до діда й нам. Минуле — це початок усього сьогодення. Майбутнє неможливо без минулого
Чим живемо ми сьогодні? У кожного з нас є свої звички, підвалини. Кожне суспільство має свої традиції й звичаями. Все це збиралося протягом багатьох років. Не можна, наприклад, відзначити весілля без традиційного сватовства або зустріти важливих гостей без хліба й солі
Завдяки ми можемо сьогодні із упевненістю сказати, що війна — це погано, що для того, щоб чогось у житті домогтися, потрібно трудитися. Хтось до нас уже испробовал різні методи винаходу велосипеда або видобутку вогню
И завдяки цьому досвіду предків ми сьогодні можемо качатися на гірському велосипеді й користуватися сірниками, щоб розвести вогонь. Ми сьогодні — це теж минуле для наших нащадків. І наші помилки б життя й досвід теж комусь стануть гарним уроком
А навіщо потрібні ці традиції, досвід предків? Якби не було минулого, то суспільство стояло б на місці, ми б також намагалися добути вогонь за до ціпка з каменем або їли б пальцями без до кухонних приладів, ми б не навчилися розмовляти, а також, як печерні люди, спілкувалися б жестами й звуками
Навіть якщо ми візьмемо просто одну сім’ю. Якби не було дідуся або бабусі, то не було б мами або тата. А без них не з’явилися б ми. Виходить, життя попросту зупинилося би.
Минуле — це те, чого ніколи не можна забувати. Минуле дозволяє довідатися про помилки або досягнення інших і зробити так, щоб у майбутньому не трапилося нічого поганого або вдосконалити щось, щоб нащадкам стало ще краще, ніж нам. Минуле буває цікаво згадувати, коли збираєшся в колі сім’ї й розглядаєш фотографії з відпочинку минулим улітку.
У такі моменти відразу ставати тепло й радісно. Минуле говорить, що думай про те, що ти робиш зараз. Адже ще вчора твої предки билися з динозаврами, а сьогодні ти вже їздиш на машині й розмовляєш по мобільному телефоні. І те, як ти проживеш сьогоднішній день, дозволить тобі прокинутися чи ні завтра.
Ми живемо завдяки тому, що добули, придумали або винайшли наші предки. Заду кожного громадянина миру не забувати, що колись було гірше, що наші вчинки можуть нас знову повернути в минуле. минуле повинне нас навчити тому, що тільки наші вчинки здатні змінити майбутнє. Тільки старанною працею можна чогось домогтися. Адже саме зусиллям людин добув вогонь, а мавпа стала ходити на двох ногах