1. Найточнішим заголовком, який відображає тему тексту, є А У кожного свій учитель
Б Торжество життя старого учителя
В Один концерт
Г Учитель
2. Основною ідеєю тексту є
А ознайомити з життям і творчістю Юрія Нечипоренка
Б розкрити секрети власної творчої майстерності
В розповісти про безсмертя вчителя
Г поділитися спогадами про випадок із життя
3. Основною функцією наведеного тексту є
А переконання
Б вплив
В оцінка
Г розповідь
4. Безсмертя старого вчителя автор убачає в
А працелюбстві
Б нестримних оваціях після концерту
В бездоганному концертному виконанні маестро
Г продовженні справи його учнями
5. Текст належить до стилю мовлення
А художнього
Б офіційно-ділового
В публіцистичного
Г наукового
6. Синонімом до слова майстерність є
А наполегливість
Б працелюбство
В досконалість
Г захоплення
7. У реченні «...Сорок смичків, мов сорок білих шабель, блиснули в повітрі й вдарили по струнах» автор використовує
А гіперболу
Б антитезу, риторичне запитання
В порівняння, метафору
Г градацію
8. Рядки 41-43 характеризують Юрія Нечипоренка як
А турботливу людину, яка піклується про добробут свого вчителя
Б майстра своєї справи
В прихильника таланту свого вчителя
Г вдячного учня, що схиляється перед своїм учителем
9. Аргумента, що підтверджують високу майстерність старого вчителя, наведено в рядках
А 10-13
Б 20-22
В 32-43
Г 44-46
10. Правильно сформульовано лексичне значення слова унісон у рядку
А людина, яка ходить й діє уві сні
Б гармонійне поєднання двох або кількох звуків при одночасному звучанні
В людина, яка любить багато спати
Г фахівець зі співу
11. Рядки 47—48 характеризують юнака як людину
А талановиту
Б скромну
В вдячну
Г загадкову
12. Напишіть, якими рисами характеру автор наділив юнака у рядках 47—48. Схарактеризуйте й оцініть його поведінку одним-двома реченнями.
Дівчинка була струнка й тоненька. Вона стояла, схрестивши ніжки, та тримала бабусю під руку. Її довге та густе каштанове волосся, зав’язане у два «хвостика», спадали нижче пліч. Дівчинка роздивлялась навкруги своїми великими карими очима, відкритими та виразними, а в них чомусь проглядалось занепокоєння. Мабуть, автобуса вони з бабусею чекали вже довгенько. Незважаючи на це, у погляді дівчинки відчувався непідробний інтерес до всього, що коїлося навкруги. Дівча повертало свою акуратну голівку в усі боки, роздивляючись людей на зупинці, автомобілі, що проїжджають повз, вивіски магазинів, голубів, що проходжали поважно трохи поодаль. Потім вона поверталася до бабусі й обличчя її ставало не по-дитячому серйозним. Дівчинка гладила бабусину руку та починала виглядати на дорогу.
Дівчинці дуже пасувало її просте літнє платтячко світло-жовтого кольору та легкі сандалії, в них вона була схожа на красиву ляльку щойно з магазину. Раптом вона радісно гукнула дзвінким голосом: «Бабуся, а от і наш автобус!» і з широкою посмішкою на обличчі потягла бабусю за собою.
Я чомусь посміхнувся, побачивши радісне та спокійне обличчя темноволосої дівчинки, що виглядала з вікна автобуса, який від’їжджав від зупинки.