1. Не той господар землі, що по ній бродить, а той, хто по ній плугом ходить. 2. Як буде робити, то буде й родити. 3. Хліборобська нива любить вчасні жнива. 4. Як хочеш багато жати, то треба мало спати. 5. Зима спитає, де літував. 6. Згайнуєш на жнивах хвилину, втратиш не одну зернину. 7. Добрі жорна все перемелять.

Відповідь:

-привіт, віко! ти чула, що до нас прийшла працювати нова вчителька з математики?

-привітик! ні, не чула. де можна знайти її, щоб познайомитись?

-у вчительскій за 4 столом. чергова на коридорі казала, що цю вчительку звати анна василівна.

-гарне ім*я. а мені шевченкова нещодавно розповідала, що в нашій школі з*явилася вчителька, що допомагатиме писати тематичні. думаю, вона мала на увазі саме анну василівну.

-мабуть.  до речі, пішли зі мною до лабораторної, мені потрібно забрати речі моєї сестри і віднести до набережної.

-пішли, віко.

-давай скоріше, скоро дзвоник!

Пояснення:

вчительська, чергова, шевченкова, тематичні, лабораторної, набережної

Назва п'єси Івана Котляревського "Наталка Полтавка" стала крилатим висловом. Так образно досить часто називають хороших дівчат і сьогодні. У чому ж полягає магічний секрет героїні п'єси?

Дуже мало було щасливих людей на землі в усі часи, а Наталка все ж таки знайшла своє щастя, хоча їй, звичайно, довелося боротися за нього.

І. П. Котляревський вперше в українській літературі вивів на сцену нову героїню, яка завдяки силі свого характеру здатна ступити на шлях опору "нелюдським обставинам".

У найскрутніших ситуаціях Наталка, виявляючи розум і винахідливість, зберігає почуття людської гідності, прагне утвердити особисту незалежність та зберегти глибоке почуття до Петра як найбільшу морально-етичну цінність. Вона розуміє, що шлюб, узятий з матеріального розрахунку, не може зробити її щасливою. Соціальна нерівність між нею і возним наштовхують її на думку: "У пана така жінка буде гірше наймички... Буде кріпачкою". І Наталка використовує найменшу можливість для збереження свободи життєвого вибору й утвердження свого права на особисте щастя.

І. П. Котляревський стверджує, що щастя у людей повинно бути і є різне, в залежності від самої людини. Скільки на землі живе людей, стільки й різних уявлень про щастя.

Так, наприклад, Микола вбачає своє щастя у здатності до людям, у почутті людської гідності, у прагненні до незалежності, у сміливості, розумі і почутті солідарності із знедоленими і бідними.

"Ідеальний", але дещо слабодухий Петро, змирившись із обставинами, відмовляється від свого щастя із Наталкою заради спокою її матері Терпелихи.

.

Терпилиха теж мріє про щастя, хай як що й не про своє, так про доньчине. Із свого власного життєвого досвіду вона добре знає, що таке злидні і нестатки, тому Наталчине щастя у її уяві асоціюється із багатим зятем.

Возний і виборний своє щастя будують на брехні, підкупах, хабарництві, використанні влади у власних інтересах. Однак, у фіналі п'єси возний ніби перероджуються, зламавши традиції, відмовляється від нареченої уже після того, як вона подала рушники, бо не хоче розлучати закоханих.

Таким чином, виходячи з просвітительського уявлення про природну доброту людини, І. П. Котляревський робить крок уперед і в своїх творах показує, що реальна поведінка, уявлення про людське щастя, ті чи інші риси особистості в якійсь мірі залежать від середовища, соціальної ролі, суспільного становища та виховання індивіда.