1.Немає сумніву, що наші сучасники, які зацікавилися досвідом розбудови й утвердженням української мови у 20-ті роки ХХ ст., знайдуть можливість використати ці напрацювання у сьогоденні. 2.Важливі не тільки конкретні словесні знахідки мовознавців 20-х, а й висока відповідальність за мову, національну культуру, дух нескореності й творчого чину наших попередників-подвижників.
3.Зауважимо, що в Європі, зокрема, у слов’янських країнах, набув розмаху рух за збереження національної мовної автентики, зосібна діалектних джерел, які нині зазнають інтенсивних нівеляційних змін.
4.В Україні також зроблено чимало, аби зберегти народну словесну культуру, народну оповідь як вияв народної мовотворчості.
5.Багато зроблено у Чорнобильській зоні, на Прикарпатті, Буковині, Закарпатті, Наддніпрянщині, Слобожанщині.
6.Проте це крапля в морі порівняно з тим, що необхідно зробити для збереження мовної пам’яті у тих обсягах, якими оперують нині інші національні наукові школи
де прості речення, прості ускладнені, та складні речення?

    Синичка — дуже корисна осіла пташка.

    Її можна бачити біля людських осель взимку, коли багато інших птахів відлетіло у теплі краї. Вона є окрасою нашої зимової природи, бо в теплу пору ховається від людського ока в лісах, де багато їжі. Синички, як багато їнших птахів, знищують комах–шкідників, рятують дерева та кущі. Коли вони поїдають плоди, насіння падає на землю. Так воно розноситься  на великі відстані, де з нього виростають рослини.

     Синички є нероздільною частиною природи. Тому треба обе­рігати синичок.

 

***

 

     Синичку можна бачити біля людських осель взимку, коли багато інших птахів відлетіло у теплі краї. Вона — дуже корисна осіла пташка.

    По-перша, є окрасою нашої зимової природи, бо в теплу пору ховається від людського ока в лісах, де багато їжі. По-друге, синички, як багато їнших птахів, знищують комах–шкідників, рятують дерева та кущі. По-третє, коли вони поїдають плоди, насіння падає на землю. Так воно розноситься  на великі відстані, де з нього виростають рослини.

     Синички є нероздільною частиною природи. Тому треба обе­рігати синичок.

Калина - символ України. Як багато пишуть поети про цей символ. Навесні і восени калина завсім різна.На весні вона цвіте, а восени красується своїми червоними плодами. Цвіте калина білими суцвіттями. Милує око той білий цвіт такою вже ніжною вона стає, як тая дівчина молодая. За літо вона росте і вже восени стає червоною, як той мак у полі . Тендітна і ніжна дівчина стає господарською жіночкою. Так і калина свій ніжний білий цвіт змінює на червоний. Восени калина  чекає своєї пори коли нею похарчуються птахи, так калина приймає участь и в ланцюжку живлення у природі. Ягідки калини гіркі на смак, для людини вона частіше всього постає як ліки. Можемо зробити висновок що не дарма поети так гарно і ніжно описують калину адже вона за усі пори року гарненька.