1. неповним є речення
а життя — це божевільне ралі.
б поезія — це завжди неповторність… .
в страждання наше чисте і терпляче.
г моя любове! я перед тобою.
2. неповним є речення
а гірські печери затоплені водою.
б кохання, вірність — істини одвічні.
в а ти десь там, за даллю вечоровою… .
г щире кохання не вкрите серпанками.
3. неповним є речення
а воду решетом не носять.
б душа — як пісня солов’їна.
в у високому небі обгорілої віри хрести.
г повітря навкруги напоєне пахощами трав.
4. неповним є речення
а біля тихих причалів свого щастя боюсь.
б роман — людина ніжної та сумирної вдачі.
в у тебе зараз вигляд наполоханого зайця.
г вогонь — добрий слуга, але поганий хазяїн.
5. установіть відповідність.
вид односкладного речення приклад
1 безособове
2 означено-особове
3 неозначено-особове
4 узагальнено-особове
а сумним вікам немає вороття.
б червону руту не шукай вечорами.
в з гармат по горобцях не стріляють.
г весна, і смерть, і світле воскресіння.
д кругом гомоніли, вешталися, лагодилися до чогось.
Вже минула обідня година, сонце почало дарувати тепло все більше й більше в цей день.Та ось, в небі вже скупчуються дощові хмари, які ось-ось ають пустити рясний дощ.
Після теплого дощика, за кілька днів почали з'являтися малі шапинки грибів.З кожним днем їх ставало більше й більше, а їх розміри такоє збільшувалися. І незабаром з'явилася велика грибна родина.
Пройшов деякий час після того дощу, світить ясне сонце, і на лісовій галявині краса.
Шапинки молодих та апетитних грибочків просто сяють на сонячному світлі. Це ж маленькі члени великої лісової родини, що розпвсюдилися на цій галявині
«Ліпше своя хата, як чужа палата»
Жив — був один чоловік. Мав він сім’ю: маму, тата, брата та сестру. Мав він і своє господарство, хату, коня, корову та овець! Рано-вранці Іван (так звали чоловіка) вставав і йшов ловити рибу, вдень він господарював, а ввечері, стомлений, відпочивав із сім’єю на ґанку.
Все було добре, та чогось не вистачало. Йому здавалося, що десь там вдалині є краще життя. Він зібрав свої речі та покинув рідну домівку. Довго Іван блукав на чужині, але все, що він бачив, він порівнював з рідним домом. І нарешті хлопець зрозумів, що треба повертатися додому, бо ліпше своя хата, як чужа палата