1. Оберіть ловосполучення, в якому є прислівник, що треба писати через дефіс: A)(y) першому класі Б) нехай буде (по) твоєму В) (по) справжньому шляху Г) (за) східними звичаями
Швидко ж забувається тяжке і страшне пережите людиною! А от широке пшеничне поле, витолочене танками, грузовиками та самоходами, обняте жахною загравою на якому молодий лейтенант Максим Дробот із снайперською гвинтівкою в руках задихався повітрям, отруєним від вибухів мін та снарядів, мабуть ніколи не забудеться. І от у цей час Максим побачив на дозрілому, незжатому полі три довгі колоски пшениці, що вирізнялися з-над усіх. Міцні, заярілі вони височіли над ланом, пружно тяглися колючим вусами до сонця... Вогонь підбирався все ближче й ближче, полохливі язики полум'я то здіймались з повітря, то падали ниць, розвихрюючись, випалюючи довкола усе до чорного тла. А колоски стояли!
Восени розквітає багато квітів. Деякі тримаються аж до холодів. Останніми наприкінці осені квітнуть хризантеми. Вже все відшуміло, відцвіло, зів’яла трава, на багатьох деревах вже зовсім немає листя. А вони гордо стоять, здається, що їм навіть подобається прохолода.
Хризантеми бувають різних кольорів: білі, жовті, темно-червоні. Можуть рости на одній стеблині цілим букетом з невеликих, з терпким гіркуватим запахом, квітів. Але мені більше подобаються великі білі квіти. На довгій стеблині, прикрашеній темно-зеленим зубчатим листям, красується біла куля. Вона має багато білих пелюсток, трохи ніби кучерявих.
Мені ця квітка нагадує сніжок. Вона ніби говорить нам про те, що скоро прийде зима з білим пухнастим снігом. Є й жовті хризантеми. На фоні темної вологої землі, зів’ялої трави, серед сірого осіннього дня ці квіти схожі на маленькі сонечка. Вони веселі, жовті, кругленькі. Вони наче зігрівають все навколо себе жовтими, теплими пелюстками-промінчиками. Мені взагалі подобаються квіти. Але хризантеми — особливі. Вони — останній привіт літа перед довгою, похмурою, холодною зимою.
Як усе те давно було... І чи взагалі було?
Швидко ж забувається тяжке і страшне пережите людиною! А от широке пшеничне поле, витолочене танками, грузовиками та самоходами, обняте жахною загравою на якому молодий лейтенант Максим Дробот із снайперською гвинтівкою в руках задихався повітрям, отруєним від вибухів мін та снарядів, мабуть ніколи не забудеться. І от у цей час Максим побачив на дозрілому, незжатому полі три довгі колоски пшениці, що вирізнялися з-над усіх. Міцні, заярілі вони височіли над ланом, пружно тяглися колючим вусами до сонця... Вогонь підбирався все ближче й ближче, полохливі язики полум'я то здіймались з повітря, то падали ниць, розвихрюючись, випалюючи довкола усе до чорного тла. А колоски стояли!
Р.s: вибачте, якщо щось не так
Восени розквітає багато квітів. Деякі тримаються аж до холодів. Останніми наприкінці осені квітнуть хризантеми. Вже все відшуміло, відцвіло, зів’яла трава, на багатьох деревах вже зовсім немає листя. А вони гордо стоять, здається, що їм навіть подобається прохолода.
Хризантеми бувають різних кольорів: білі, жовті, темно-червоні. Можуть рости на одній стеблині цілим букетом з невеликих, з терпким гіркуватим запахом, квітів. Але мені більше подобаються великі білі квіти. На довгій стеблині, прикрашеній темно-зеленим зубчатим листям, красується біла куля. Вона має багато білих пелюсток, трохи ніби кучерявих.
Мені ця квітка нагадує сніжок. Вона ніби говорить нам про те, що скоро прийде зима з білим пухнастим снігом. Є й жовті хризантеми. На фоні темної вологої землі, зів’ялої трави, серед сірого осіннього дня ці квіти схожі на маленькі сонечка. Вони веселі, жовті, кругленькі. Вони наче зігрівають все навколо себе жовтими, теплими пелюстками-промінчиками. Мені взагалі подобаються квіти. Але хризантеми — особливі. Вони — останній привіт літа перед довгою, похмурою, холодною зимою.