1. Оберіть рядок, у якому зазначене хибне (неправильне) визначення поняття однорідних членів речення. * Однорідні члени речення рівноправні між собою. Виконують однакову синтаксичну роль. Стосуються одного слова в реченні. Відповідають на різні питання. 2. Якими другорядними членами речення є виділені у реченні слова: Теплом дихала настояна на квітах і травах земля. * Додатками. Обставинами. Означеннями. Присудками. 3. Якими головними членами речення є однорідні члени в реченні: Вода гоготіла, гурчала струмками. * Підметами. Присудками. Обставинами. Додатками. 4. Знайдіть речення з однорідними членами. * Його очі все ще були червоні від недавнього розпачу. Обидва підберезники дивилися на нього з недовірою. Кущі й дерева струшували на нього синюватий іній. Лось був старий та бувалий самець, він уже звик до заповідника. 5.Знайдіть речення з однорідними членами. * Лось обтрушував із себе воду й скалки льоду. Це був великий звір з широкими грудьми. Ранньої весни вона перша вбралася квітами. Тепер дивився на звіра й хотів вірити, що лось оживе. 6. У якому реченні правильно розставлені розділові знаки? * Недавно на полях лежав сніг а тепер зеленіє пшениця. Весняне сонечко пробудило і травичку, і квіточки у нашому саду. Засяяла заіскрилась усіма барвами веселка. Нарциси, і проліски розквітли на моїй клумбі. 7.Яка роль узагальнювального слова при однорідних членах речення? * Це слово не грає важливої ролі. Воно вказує на кількість головних членів речення. Узагальнювальне слово стоїть між однорідними членами речення. Воно обєднує своїм значенням однорідні члени речення.
Я был во дворе, когда вдруг подул сильный ветер. Небо на горизонте потемнело, и стало ясно: приближается гроза. Интересно было наблюдать, как небо превратилось в поле битвы, где навстречу друг другу сходятся две враждующие армии.
Туча надвигалась и закрыла собой солнце. Теплый ветер сменился холодным и окреп. Вдали стали слышны раскаты грома. Мы быстро спрятали все вещи, которые могли намокнуть под дождем, и сами скрылись в ставшем таким уютном домике.
Атака весенней грозы началась с дождя. Крупные капли оставляли черные точки на асфальте перед домом. Дождь набирал силу, как будто подпитываясь вспышками молнии и раскатами грома. Яркий свет молний на доли секунды освещал все вокруг, слепя глаза, как назойливый фотограф.
Из-за внезапности налетевший грозы можно было её испугаться, но первый шокирующий эффект быстро сменился неудержимой радостью, меня будто переполнила неукротимая энергия стихии. Захотелось узнать, как быстро намокнет на мне одежда, если я выбегу прямо сейчас под дождь. Я думаю, это было бы незабываемо, но вряд ли понравилось бы моей маме.
Дождь стал стихать так же внезапно, как и начался. И быстро сошел не нет, не превратился в мерзкий моросящий дождь, как бывает осенью, а просто исчез, как будто невидимая и могущественная рука уверенным движением перекрыла небесный кран.
Туча вместе с грозой отправилась дальше. Были слышны раскаты грома, но уже где-то вдалеке, не у нас. А над нами снова засветило солнышко, пытаясь подсушить большие лужи, оставшиеся после дождя. День продолжался.
-Ох, Наталко, що ти накоїла?!
-Будь ласко, татко, вибач мене! Я зовсім не хотіла цього робити!
-Єх...І, що ж тепер робити?-зітхнув батько дівчинки.
-Але, татку, я зовсім не хотіла цього робити!
-Я знаю. Але вазу доведеться викинути.
-Ще раз вибачте мене тату...!
-...
-Але...Але я вважаю, що склеити вазу всеж таки можна.
-Хм...Авжеж, бо спроба, не такування!-посміхнувшись промовив батько, й зібравши залишки вази пішов її( вазу ) склеювати.
-Я до віддалене почувся голос Наталки.
Ну как-то так. Надеюсь вам нравится.