1. Однаковий звук позначають букви, підкреслені в окремих словах речення А Розум і чесність – найкращі якості справжньої людини.
Б На берег піщаний легко ступає нога.
В Любити Вітчизну й дбати про неї – обов’язок кожного з нас.
Г Біля джерела кружляли бджоли й джмелі.
2. Прочитайте речення (цифра позначає наступне слово).
Микола (1) зрання крутився, як (2) веретено, галасував так, що аж (3)
відгомін ішов по кімнатах, та навмисне чинив (4) бешкет, бо не хотів
читати книжки, (5) виразно декламувати (6) вірші, дотримуючись правил
(7) вимови, відповідати на (8) запитання та розгадувати (9) загадки.
НЕПРАВИЛЬНО підкреслено букви на позначення наголошених
голосних у всіх словах, позначених цифрами
А 1, 3, 5, 6, 9
Б 2, 4, 5, 7, 8
В 1, 3, 6, 8, 9
Г 2, 3, 6, 7, 8
3. Спрощення в групах приголосних треба позначати в усіх словах рядка
А наїз..ник, аванпос..ний, вартіс..ний
Б пристрас..ний, учас..ниця, контекс..ний
В безжаліс..ний, зап’яс..ний, облас..ний
Г радіс..ний, ус..ний, доблес..ний
4. Літеру е треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка
А пр..критий, пр..тісно, пр..зидент
Б пр..смачний, пр..велебний, пр..амбула
В пр..густий, пр..чорноморський, пр..міцно
Г пр..дтеча, пр..міряти, пр..довгий
5. Знак м’якшення треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка
А пампуш..ка, стіл..чик, пан..катися
Б ніжніс..ть, кишен..ці, зануд..гувати
В піт..ма, старен..кий, перекладац..кий
Хлопець, випасаючи кіз, погнався за однією, яка відокремилася від решти, і, «посковзнувшись, упав у глибочезне провалля». Пастушок потрапив у місто Яян. Мешканці цього міста не звертали на нього уваги, бо кожний з них жив своїм внутрішнім «я». Яяни запитань другої людини просто не чули, бо знають тільки своє «я». Кожен мешканець міста був зосереджений на спорудженні власної вежі. Вони не спілкувалися між собою і не звертали уваги один на одного. Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє
Пам'ятник Тарасові Шевченку у Харкові урочисто відкрили 1935 року, на чотири роки раніше, ніж монумент Кобзарю у Києві та пам'ятник на його могилі у Каневі. Харківського Шевченка встановили у парку, названому на його честь. Авторство належить скульптору Матвію Манізеру, який виготовив також київську і канівську фігури Кобзаря, та архітекторові Йосипу Лангбарду. Манізер став переможцем конкурсу на найкращий проект пам'ятника, проте до створення скульптури у нього було кілька варіантів того, який вигляд мав стати остаточним. Творчі пошуки митця були тривалими. Згідно з першим задумом, велику за розмірами голову Шевченка мали встановити на циліндричному постаменті із барельєфом повстанців на колінах і в кайданах. У другому варіанті поета хотіли поставити на низький п'єдестал із зображенням персонажів із його творів. І лише третя версія проекту задовольнила скульптора і забезпечила перемогу в конкурсі. У цьому варіанті автор зберіг концепцію із персонажами, розмістивши їх у повний зріст за спіраллю довкола підніжжя фігури Кобзаря. Для того, щоб реалістично відтворити образ поета, митець ретельно вивчав зовнішність та характер Шевченка за його творами, листуванням, автопортретами та посмертною маскою. До персонажів скульптор теж підійшов відповідально. Для них йому позували актори харківського театру «Березіль»: Наталія Ужвій приміряла образ Катерини, Амвросій Бучма – селянина з жорнами на плечах, а Лесь Сердюк – кріпака зі зв'язаними руками