1. Однорідні члени є в реченні А Прийшла зима - і все заснуло навкруги. Б Лісове озеро покрилося тонкою кригою. В Сніг падає на мерзлу землю, дерева й кущі. Г У холодному небі зими виблискували зорі. 2.Однорідні обставини є в реченні А Узимку калина вабить нас червоними гронами. Б Срібно-білий сніг весело порипує під ногами. В Ялинами й соснами милуюся взимку. Г Кущі глоду на галявині й у лузі вкрилися пухнастим снігом. 3.Знайти речення з однорідними присудками А Ліс якусь хвилину стояв нерухомо, мовчки. Б Лагідно світить сонце, голубіє небо, стоять у барвистих шатах дерева. В Зашепотіли збуджені листочки, заметушилася у траві комашня. Г Полохливий заєць пригина вуха, витріща очі і немов порина весь у море лісових звуків. 4.Знайдіть речення з однорідними членами А Гучний дзвінок у коридорі просвітив велику перерву. Б Над монастирем повільно сходить сонце. В Дмитро Білоус виступає як поет, перекладач, критик. Г Стрепенувшись, ліс задзвенів пташиними голосами. 5.Однорідні підмети є в реченні А Тягнуться до сонця і квітки, і трави, віти кучеряві, гори голубі. Б 3 берега на берег можна добутися баржами або човнами. В Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає. Г Понад морями пролягають тіні. 6. Укажіть речення з однорідними присудками. А Бігли назустріч хлопчик, окрилений радістю, та дівчинка. Б Весна цвіла, співала ніжним цвітом, а на порозі вже стояло літо. В Під самою хатою росли червоні рожеві троянди. Г Двоярусний білий собор було видно з усіх околиць міста. 7. Однорідні члени поєднуються протиставним сполучником у реченні А І сонце, й день, і вишня в цвіті, і творчості крилата мить. Б Осінній ліс був легкий і прозорий од жовтого листя та від блідого проміння. В Ми чуєм трав зелений крик, дощів задумані рефрени. Г Марко всього везе, та не знає, що діється вдома. 8. Однорідні члени поєднуються розділовим сполучником у реченні А Тугі м‘ячі ударів або злітали вгору й падали на плоскі покрівлі будинків, або скочувались униз. Б В своїй ха
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.
У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя.
Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті".
Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням.
Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.
Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:
Усмішка в народу розцвітає.
Кожен каже: й я свій труд несу!
Відбудова! - труд переростає
у красу.
У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.
Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.
Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить:
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою.
Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.