1. означено-особовим є речення… а) розпові казку. б) я розпові казку. в) скоро нам розкажуть казку. г) книгу читають не очима, а розумом.
2. узагальнено-особовим є речення… а) книгу прочитав, на крилах політав. б) весна, весна (в. сосюра).
в) радісно любити! (в. сосюра)
г) учора ділянку зорали, засіяли добірним зерном.
3. не є словосполученням сполука слів у рядку… а) підземна лава;
б) донецький рідний край; в) дальній гул заводів; г) мати й батько.
4. неозначено-особовими є всі речення, крім… а) скоро нам усе розкажуть.
б) вір, тебе завжди підтримають і !
в) біжать по асфальту машини, біжать, і їм краю нема…(в. сосюра). г) мене привітали, нагодували.
5. безособовим є речення…
а) одинокий сиджу над рікою, одинокий з думками, з журбою (б. лепкий).
б) од згадок так сонячно й крилато… (в. сосюра).
в) сивий волос… голос… верби. вечір. спів (в. сосюра). г) дні прийдешні кликати люблю.
6. тип зв’язку слів у словосполученні підійти до столу – це … а) керування; б) узгодження; в) прилягання.
7. тип зв’язку слів прилягання в усіх словосполученнях, крім… а) ходити швидко; б) увімкнути апарат; в) збиралися вчитися; г) ішов вагаючись.
8. установіть відповідність між складнопідрядним реченням і типом підрядного в ньому.
складнопідрядне речення тип підрядного речення
1. як не співати про те, чим ти, безсмертний,
живеш! (в. сосюра) а) обставинне часу.
2. сонцем пахнуть сосни в тишині зеленій, ледь колише вітер віти запашні (в. сосюра).
3. мчить у неї шлях, що розвіяв тьму… (в. сосюра)
4. доки сонце зійде, роса очі виїсть (унт).
5. теплий туман наливав по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (м. коцюбинський).
б) з’ясувальне.
в) обставинне наслідку.
г) означальне.
9. установіть відповідність між односкладним реченням і його видом. односкладне речення вид односкладного речення
1. чути в кремлівському дзвоні площі червоної шум (в. сосюра).
2. дивлюсь на них крізь вії (в. сосюра).
3. на другий день тільки про повінь і говорили (о. довженко).
4. зима. холодне хмуре небо.
5. лежачого не б'ють (унт).
а) називне.
б) безособове.
в) узагальнено-особове.
г) означено-особове.
10. установіть відповідність між уривком з тексту і його стильової приналежністю. уривок з тексту.
1. смеркалося. товстий місяць незграбно викочувався на темну тарілку неба. десь там, аж під самим склепінням вилинялого від виплаканих недавньою грозою сліз неба, повільно запалювали свої мерехтячи свічки зорі, часом наче підморгуючи
донизу (о. кожем’яка).
2. дубильні речовини – це безазотні органічні сполуки різного хімічного складу, які використовує людство з незапам’ятної давнини для виробничих і лікувальних потреб (є. товстуха).
3. – грицю! – сказав батько. – га! – сказав гриць. – видиш оту хату? – бачу.
– пам'ятай собі, се школа. – ба, – сказав гриць.
– сюди будеш ходити вчитися.
– ба, – сказав гриць (за і. франком).
4. не думаю, що ці рядки філософських мотивів, як і відгомони громадянської лірики, так приваблювали б без особистісності вражень. це, до речі, більше помітно на зразках пейзажної лірики авторів антології. і знову маємо підстави говорити про різні нюанси. та виділю з-поміж них живописання словом, яке дає змогу угледіти цікаві картинки (зі статті «зорі, засвічені душами).
5. я, васильєв роман анатолійович, народився 21.08.1984 року в місті горлівці донецької області. з 1991 року вчився в горлівській зош №75. у 2001 році її закінчив. під час навчання проявив себе як сумлінний учень (за високі результати в першому класі отримав похвальний лист, школу закінчив зі срібною медаллю). протягом навчання брав активну участь у житті школи. був учасником олімпіад з та ійської мови, у яких посідав призові місця. захоплювався спортом.
стиль: а) науковий.
б) публіцистичний.
в) офіційно-діловий.
г) художній.​

Відповідь:Природу потрібно берегти - тому, що вона нас "береже"!

На мою думку, природа - це дорогоцінний скарб. Ми живемо нею, дихаємо нею, вона для нас - все. Але не всі люди це розуміють, і тому забруднюють повітря, озера, ставки, висушують болота, зрубують дерева, а зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. . Природа - найцінніше  у цьому світі . Краса природи милує наш погляд і заспокоює.    

Детальніше - на -

Пояснення:

Про це подумалося прохолодного лютневого зоряного вечора, під променями місячного світла. Дивовижна краса, яка оточує нас, змусила задуматися над давно відомою істиною "краса врятує світ". Але чи це дійсно так? Чи може все це справді завчена суспільством фраза, яка ніяк не втрачає свого значення? А особливо, в наш складний час, змушує сподіватися саме на неї...

Все це відтворило в моїй пам’яті один епізод, який запам’ятавсяназавжди. Перебуваючи на виставці молодих запорізьких фотографів, мені спала на думку ідея поспілкуватися з одним із учасників. Атмосфера була відповідною: повітря і навіть стіни виставки були насичені творчістю, все наштовхувало на згадку відомої істини про красу. Я мимоволі розпочаларозмову з митцем і якось спонтанно зачепили тему краси, тему людських цінностей та ідеалів. І ось, узавершення розмови я задалаключове і, як мені здавалося, логічне запитання: "Чи зможе краса врятувати світ?" Усупереч моїм очікуванням, фотохудожник заговорив не про істинну красу, якій належить стати рятівною силою, а, навпаки, висловлював думки, які зводилися до того, що "фразі вже 200 років", а краса поки що не рятує, і навряд коли - небудь врятує». В підтвердження тези він став наводити багато фактів і подій. У душі виникло величезне розчарування- фотохудожник, творець прекрасного,і він не вірить украсу! У будь-якому разі в порятунок красою...

Всі ми співіснуємо поруч, впливаємо один на одного, ділимося досвідом, спілкуємося. Поринаємо з головою в улюблену справу чи без особливого ентузіазму робимо незовсім любимуроботу, а потім повертаємося в наш спільний світ, в якому дійсно багато краси. Анасправді:вона рятуєнас?..

Краса у житті людини... Про неї мріють, її чекають, нею захоплюються. У людині все має бути прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і думки. Про красу думав і писав у своєму щоденнику знаменитий М. Реріх, людина надзвичайно високої культури, гуманіст, мислитель, художник. У самий розпал другої світової війни, 31 березня 1942 р., коли на карту була поставлена доля людства і здавалося, що духовні цінності втратили будь-якийсмисл, він написав:«...Людина прагне її, знаходить і приймає красу без усяких умов, а так тому тільки, що вона-краса, і з благоговінням схиляється перед нею, не питаючи, чим вона корисна і що можна на неї купити? І, можливо, у цьому й полягає найбільша таємниця художньої творчості, що образ краси, створений нею, стає одразу кумиром, без усяких умов. А чому він стає кумиром? Тому що потреба краси розвивається найбільше тоді, коли людина в розладі з дійсністю, у дизгармонії, у боротьбі, тобто, коли найбільше живе, тому що людина найбільше живе саме в той час, коли чого-небудь шукає і досягає: тоді в ній і проявляється найбільш природне бажання всього гармонійного, спокою, а в красі є і гармонія, і спокій.

Чи можна зараз говорити про красу, про прекрасне? І можна, і потрібно. Через усі бурі людство пристане до цього берега. У грозі і блискавці воно навчиться шанувати прекрасне. Без краси не будуть збудовані нові фортеці і твердині.Нам відомо, що Україна здавна славиться народним мистецтвом. Дівоче вбрання і козацька люлька, топірець гуцула і спинка саней, бабусина скриня і мисник на стіні, вишитий рушник і звичайний віконний наличник — будь-яка ужиткова річ під рукою невідомого художника чи художниці ставала витвором мистецтва. І водночас творилася пісня, з'являвся народний живопис, бриніла бандура, ця українська арфа... Людина оточувала себе красою, знала в ній смак, художньо оздоблювала життя, заполонена одвічним бажанням творити.

На мою думку, найвідоміший афоризм «Краса врятує світ» - дещо неточний, бокраса не врятує світ коли-небудь, вона вже багато разів його рятувала. Людей у складних життєвих ситуаціях надихали шедеври мистецтва, природа або якась прекрасна людина поруч із ними. Чоловіки закохувались у прекрасних жінок та чинили заради них героїчні вчинки. Випадково побачена краса, почуті вірші поверталилюдей до життя.

Але ще потрібно з’ясувати, яка краса справжня?

Ми всі хочемо бути красивими зовні та докладаємо до цього багато зусиль. Чоловіки купують собі модний одяг та взуття, ходять у тренажерні зали та намагаються бути у спортивній формі. Жінкироблять таке саме, тільки ще накладають макіяж, купують багато прикрас. Я думаю, що краса навкруги нас майже у всьому, що нас оточує. У найменший хмаринці, у мурасі, яка тягне за собою соломину. Також у зморшках обличчя доброї бабусі, яка посміхається онукам. Віскристому снігові, у жовтому листі, що кружляє по осінній вулиці. У картині геніального художника, у пісні та музиці. Краса - це те, що покращує людям життя, дарує їм ра