1. Підкресліть головні члени речення та обставину. 2. Укажіть вид обставини
В глибокому затоні, далеко од людей цвітуть лілеї сонні, і тихо круг людей. 2. Застінами холодна віє ніч, огонь то згасне, то засяє знову (М. Рильський). 3. Женуть вітри,
мов буйні тури! (П. Тичина). 4. Довго спали вітри у ярах на припоні, довго тиша гнітючаполями повзла… 5. Чому смуток з тобою поруч часто ходить у світлі дні? 6. Лиже полум’я
жовте черево, важкувато сопе димар, галасує від болю дерево, підіймаючись димом до
хмар (В. Симоненко). 7. Завжди є їдець на готовий хлібець. 8. Робота ніколи не лягає спати. 9. На годину спізнився — за рік не доженеш (Нар. тв.).
На перший погляд, дивне запитання. Але з іншого боку... Чому б нам не замислитись над ним і не спробувати відповісти?!
Я живу в Україні, це моя Батьківщина. Як більшість моїх однолітків, скажу чесно, в побуті я спілкуюсь російською мовою. Але в школі ми всі вивчаємо українську мову. Мені здається, що інакше і бути не може. Чи можливо жити в Україні і не володіти українською мовою? Це все рівно, що жити, наприклад, у Німеччині і не знати німецької мови. Мені здається, що всім українцям варто замислитись над цим. Якщо всі громадяни України будуть говорити російською мовою, тоді у нашої країни не буде власного майбутнього. Чим наша держава буде відрізнятись від Росії? Мабуть, нічим. А як же наша культура, історія... Невже українська нація просто зникне з Землі? За що ж тоді боролися наші пращури?
Коли я сьогодні дивлюсь американські фільми, мене вражає, як їхні школярі з гордістю говорять, що вони — американці. Невже ми, діти України, не здатні пишатися своєю Батьківщиною? Мабуть, здатні. А для початку ми, всі громадяни нашої держави, маємо вивчати українську мову. Якщо ми будемо говорити і думати рідною мовою, нас будуть поважати в інших країнах. Хіба не так?!