1.підкреслити граматичні основи в реченнях ,вказати вид присудка. Наш директор схильний запропонувати вам співпрацю.

Благословен був спокій моєї душі.

Буду ниву я жaть і солдатом стоять біля серця Твого, Батьківщино.

Поїхати з батьком на косовицю було моєю таємною мрією.

Пішов би я в Україну, до себе додому.

Моя кохана ніби кущ бузку.

Степ у цю пору увесь переснований павутинням.

У темній кімнаті страшно Катрусі.

У тому лісі світло стояло ясне й вогкувате.

Починало сходити зимове сонце.​

Якось мій батько приніс із парку маленького горобчика. Він сидів там під деревом. Мабуть, пробував літати, а сил ще малувато, от і випав із гнізда. Горобчик залишився жити у нас удома. Спочатку він поривався втекти, але потім звик до нового помешкання. Важко передати, який це кумедний птах. Коли я сідала за стіл, він обов’язково ліз на край тарілки, хотів разом їсти. Мої батьки дуже полюбили птаха. Він був маленький, сіренький, але з характером. Коли на щось сердився, кусав дзьобом. Особливо горобчика дратувало, коли хтось показував йому язика. Тоді він перетворювався на справжнього «звіра». І невгамовно цвірінькаючи, він летів на образника і нещадно дзьобав його. Навіть собакаДжек боявся цієї маленької пташки, намагався поступитися і не дратувати горобчика.

Я дуже хотіла навчити свого вихованця літати, тому часто садила його на дерево, щоб він сам злітав униз і розвивав крила. А то й просто підкидала вгору, привчаючи літати. Горобчик ріс й міцнів із кожним днем. З усіма членами нашої сім’ї птах поводив себе сміливо, сідав на руки, на плечі, дозволяв гладити себе. Він настільки став ручним, що я сміливо ходила з ним гуляти, тримаючи на своєму плечі.

Одного разу ми з батьками вирішили виїхати на природу. Взяли з собою домашніх улюбленців: собаку Джека і горобчика. Весь ліс наповнився пташиним співом. Наш птах сидів мовчки, прислухався. Аж раптом… пурх. Тільки його і бачили.

Спочатку ми дуже сумували за горобчиком, але потім зрозуміли, що в рідному середовищі пташці буде набагато краще. Мабуть, не знайдеться жодної людської оселі, біля якої б не було горобців. Вони живуть поруч із людиною, неначе неодмінна людська приналежність. Ця невеличка пташка не відзначається ні красою, ні співом, але своїм простим виглядом викликає симпатію.

-Друже, ти чув, що відбується на Євромайдані у Києві?
-Так, звичайно, вже напевно вся країна знає!
-Та яка країна! Весь світ! Країни Європи підтримують та поважають український народ у їхній боротьбі за свободу.
-Так. Мені дуже жаль тих людей, що стоять там на майдані, віддають своє здоров*я і життя заради свободи, волі!
-На мою думку, вони самі винні, в тому що зараз відбувається!
-Ні, ти що! Ти не бачив як правоохоронці знущаються з людей, б*ють їх!Моя подружка, наприклад, недавно була у Києві і казала , що її вдарили по голові незнайомі люди...у формі.
-Ну так навіщо було туди іти? Там дуже небезпечно! А ці правоохоронці правильно чинять, адже як по-іншому?
-Та я не думаю що не знайдеться інших в вирішити цю проблему!
-Так президент же ж скликав якесь засідання, і вони там "щось"вирішували! А в цей час люди з інших міст почали захоплювати ОДА!
-Ти нічого не розумієш, наші люди, наш народ просто хочуть бути вільними. Тут вже навіть не говориться ні про яку асоціацію з ЄС!