1.підкреслити граматичні основи в реченнях ,вказати вид присудка. Наш директор схильний запропонувати вам співпрацю.

Благословен був спокій моєї душі.

Буду ниву я жaть і солдатом стоять біля серця Твого, Батьківщино.

Поїхати з батьком на косовицю було моєю таємною мрією.

Пішов би я в Україну, до себе додому.

Моя кохана ніби кущ бузку.

Степ у цю пору увесь переснований павутинням.

У темній кімнаті страшно Катрусі.

У тому лісі світло стояло ясне й вогкувате.

Починало сходити зимове сонце.​

Однієї
травневої
суботи
ми
з
однокласниками
зібрались
іти
до
лісу.
Плани
мали
грандіозні:
зварити кашу, насмажити
шашликів, а ще награтись і
набігатись досхочу. Аж ось нарешті
всі зібралися. Перевірили, чи все
взяли, і хутко рушили.
Сонячне проміння пестило нас,
зігріваючи уже по-справжньому.
Незрівнянні аромати дарувала
яскрава травнева зелень.
Зупинившись на улюбленому місці,
ми звично і швидко розвели
вогонь, а незабаром запах польової
каші уже розносився по галявині.
Посмакувавши кашею, хлопці
побігли грати у волейбол, за ними
попрямували й дівчата. Чаклувати
над шашликом залишився лише
Андрій — великий знавець і
любитель цієї справи.
Гра була чудовою, і Максим навіть
роззувся — аби легше було бігати.
Ось тут і сталася біда. Побігши в
кущі за м’ячем, Максим наступив
на уламок скла. Хлопець скрикнув
від пекучого болю, а за мить уся
шкарпетка була в крові. Першою
отямилася Марійка. Вона завжди
брала з собою ліки першої
необхідності. Швидко обливши рану
перекисом водню, туго затягла її
бинтом. Першу до було
надано, тепер необхідно було
терміново повертатись у місто.
Друзі обережно посадили Максима
на велосипед і доправили до
лікарні. Провідувати однокласника
прийшли всім гуртом. І назавжди
запам’ятали сумний урок, що бігати
без взуття не можна, а тим більше
бити й розкидати скло!

Найбільше я люблю дивитися фільми в кінотеатрі. Мені подобається бути там, сидіти в цих зручних кріслах, але найбільше мені подобається великий екран. Я думаю, це найважливіше, і, крім того, звук в кінотеатрі набагато краще, ніж удома, завдяки чому мені дуже подобається дивитися щось епічне або ж хороший бойовик саме в кіно, і на це не шкода витратити час. У кінотеатрі є своя магія. Ти сидиш у залі зі своїми друзями, дивишся на їх реакцію, базікаєш з ними перед початком фільму. І тут фільм починається, вимикається світло, і ти сидиш там з попкорном і напоями.

Останній раз ми ходили в кіно дивитися «Історію Іграшок 3» у форматі ЗD. Це третя частина знаменитої серії «Історія Іграшок» і так нам дуже сподобалися дві попередні, ми вирішили спробувати щастя.

Це був фантастичний фільм. В одній зі сцен ватага маленьких дітей у дитячому садку вриваються в кімнату і в мить ока заволодівають іграшками. Це найкраща сцена хаосу, яку я бачив у своєму житті!

З одного боку, це історія групи іграшок, які намагаються виконати своє призначення і впоратися з мінливою життям. З іншого, це міркування про закінчення дитинства і важливість любові у житті кожного з нас. «Історія Іграшок 3» зробила неможливе, змусивши нас вірити в те, що іграшки - ті ж люди, зі своїми життями і переживаннями.

Мені дуже сподобався фільм, і я переконаний, що студія Pixar просто не може зробити поганий фільм. Є ті, хто цікавиться, скільки це може тривати. Відповідь проста - вже п'ятнадцять років.