1.Перебудуйте речення так, щоб означення поширеними відокремленим. 2.Пригадайте,як пишеться НЕ з дієприкметниками.1. (Не) прочитаний журнал ще чекав свого часу. 2. (Не) заплетене воолосся заважало працювати. 3. (He) спіймана риба завжди найбільша. 4. (Не) виплачені кошти. повернуть протягом місяця. 5. Через дощ мусили зияти (ие) висохлу білизну. 6. Ми рвали (не) достиглі яблука.

Есе на тему "Права людини і громадянина в якобінській Франції":

Про права людини і громадянина якобінської Франції найкраще розповість особлива декларація, яка була проголошена наприкінці серпня 1789 року. У цьому документі знайшли відбиття ідеї так званого природного права.  Такі погляди були своєрідним методом боротьби проти класів, що потерпали від несправедливості.

У цьому документі були сформульовані демократичні і гуманістичні засади та ідеї. Проголошувались свобода та рівність,  основні принципи були спрямовані  проти деспотизму і станового ладу. Варто зазначити, що деякі з основних принципів документа є актуальними і сьогодні. А сама Декларація внесена до реєстру ЮНЕСКО.

Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене  засмутило,бо дуже хотілося пограти  у нову гру.   Так я сиділа  дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова:-Де?!-Ти бачила?!-А куди пролетіла?!-Куди?!!Я, не розгубившсь, запитала:-Що і куди пролетіло? А вони мені:-Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?!Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала:-Здається туди полетіла щось маленьке  і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба.Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як до маленькій пташці,і я запропонувала:-Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам до Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали:-Веди!-Веди,скоріше!І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його.-Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду. А потім усі і подякували мені:-Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися!-Авжеж ходімо! - з радістю сказала я. Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й до бідній пташці. Це був найкращий день!