1.Перед виділеним сполучником треба поставити кому в реченні (розділові знаки пропущено)…
А Столітник або алое використовують для лікування шлунка.
Б Високого ліризму сповнені народні пісні або балади.
В Для зміцнення фундаменту використовують дуб або кедр.
Г Почитаємо «Мину Мазайла» або «Народного Малахія» М. Куліша.
Д Підмет здебільшого виражається іменником або займенником.

2. Відокремленою прикладкою НЕ УСКЛАДНЕНО речення…
А Перед тобою світ — великий том розкритий.
Б Життя проходить у спокуті не своїх гріхів.
В Одна в поета правда — чистота.
Г Я маю спокій — істинного друга.
Д Співають солов’ї — співці весни й любові.

3. Невідокремлену прикладку вжито в реченні (розділові знаки пропущено)
А Озброєні діти Залізнякові ми пройдем шляхами при стиглому житі.
Б Мартинюк високий сухорлявий чоловік тепло дивився на прибулих.
В Українська співачка Руслана Лижичко здобула перемогу на Євробаченні.
Г Він же Тичина багато зробив у справі перекладів з болгарської мови на українську.
Д Палкий поборник охорони природи Остап Вишня малює свої пейзажі із задушевним ліризмом.

4. Невідокремлену прикладку вжито в реченні (розділові знаки пропущено)…
А Час великий диригент перегортає ноти на пюпітрі.
Б Наймичка невсипуща щовечір небога свою долю проклинає.
В Чемпіон світу з боксу Віталій Кличко вкотре переміг.
Г Серед лісу особливий подив викликає могутній дуб цар лісу.
Д Згадаймо гордість нашої культури класичний театр корифеїв.

5. Невідокремлену прикладку вжито в реченні (розділові знаки пропущено)…
А Осінь найкраща пора пахла з усіх садів.
Б І ми поети атомного віку останні трубадури на землі.
В Літературний герой Лаврін Запорожець уособлює мудрість і мужність.
Г Місяць високе холодне світило супроводив нас у нічні степов Д Саме Десна річка мого дитинства залишилася в моїй уяві справжньою казкою.

Объяснение:

1.Текст (від лат. textus — «тканина», «з'єднання») — загалом зв'язана і повністю послідовна сукупність знаків. Наука, що вивчає тексти називається герменевтикою.

2.наявність теми, наявність головної думки, послідовність речень, зв'язок речень за до займенників, синонімів, повторів, сполучників, спільнокориневих слів

3.Тема тексту — це його зміст, те, про що (або про кого) в ньому йдеться. Кожен текст складається з кількох змістових частин, кожну з яких утворено з кількох речень. Така змістова частина тексту становить абзац.

Мікротема — це виділена в тексті окрема, відносно закінчена думка.

Етичні категорії гідності і честі займають особливе місце в структурі моральної свідомості, оскільки вони торкаються глибин внутрішнього світу людини і виступають основою моральної культури особистості. Поняття гідності містить в собі уявлення про цінність іедивіда, наскільки у нього яскраво виражене особистісне начало та усвідомлення належності до людського роду. У почутті гідності акумульована самоповага особистості, недопустимість посягань на її суб'єктивність, свободу. Право на гідність є невід'ємним правом кожної людини, і воно зафіксовано у міжнародних документах, зокрема у "Загальній декларації прав людини", прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН, яка символічно починається зі спів про те, що yd люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах.

Специфіка гідності як етичної категорії в її імперативно- оціночному характері. Людина повинна поводитися з гідністю, тобто не принижуватись і не дозволяти принижувати себе іншим людям, в які б життєві ситуації вона не потрапляла. Гідність як лакмусовий папірець проявляє те, наскільки поведінка людини відповідає очікуванням відповідно до уявлень про статус та цінність людини. Антиподом гідності виступає пихатість та перебільшена самовпевненість. Межа між самоповагою, моральним задоволенням від виконаних обов'язків та неадекватною самооцінкою дуже крихка, а її порушення викликає напругу у взаємовідносинах, руйнує нормальний моральний клімат. Пихатість, звичайно, не є тотожною виправданій самовпевненості: поза останньою навряд чи людина може діяти належним чином, не губитись у несподіваних ситуаціях. Нормальна, здорова самовпевненість, як правило, стимулює людину до вдосконалення своїх навичок чи то у професійній сфері, чи то в сфері міжлюдських стосунків. Такого роду ситуації вже неодноразово спеціально досліджувались у моральній практиці, в результаті чого були вироблені засоби їх вирішення, спрямовані на розвиток уміння реально оцінити себе, свої можливості, навчитись дивитись на свої дії з позиції загальнолюдського досвіду і повернути втрачену самоповагу.

Думаю підійде?