1. Переписати, вставити пропущені літери .
І уявляєт..ся м..ні степ. Ш..рокий бе..межний н..займаний. Пер..дранішній
вітер ..легка хвилює тирсу. Бліде н..бо мигтить зірками до блакиті що оповила
ст..пову далечінь. У с..ньому тумані ледве мріють козац..кі могили. Ч..рніють
..далеку лози. Між небом і з..млею якась таємна змова. Чи то вони чаклують
разом, бо якоюсь таємницею віє від них, чарами віє від того син..го Край шляху, в долинці, догорає вогнище. Білий димок, хвилюючись,
здіймається догори понад чумацьким табором, що чорніє у пітьмі, немов якесь
д..вовижне чудище. Табір ще спить. Степова тиша пожадливо підхоплює всі
звуки... Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький ..таман.
Думає він свою довічну думу про неле..ке жит..я українців.
І уявляється мені степ. Широкий безмежний незайманий. Передранішній
вітер легка хвилює тирсу. Бліде небо мигтить зірками до блакиті що оповила
степову далечінь. У синьому тумані ледве мріють козацькі могили. Черніють
Удалеку лози. Між небом і землею якась таємна змова. Чи то вони чаклують
разом, бо якоюсь таємницею віє від них, чарами віє від того синього простору.
Край шляху, в долинці, догорає вогнище. Білий димок, хвилюючись,
здіймається догори понад чумацьким табором, що чорніє у пітьмі, немов якесь
дивовижне чудище. Табір ще спить. Степова тиша пожадливо підхоплює всі
звуки... Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький атаман.
Думає він свою довічну думу про нелегке життя українців.
Объяснение: