1. Перепишіть речення. Поставте розділові знаки (можливі коментарі!)
Підкресліть відокремлені означення (дієприкметникові звороти, прикметники),
відокремлені обставини (дієприслівникові звороти), відокремлені додатки (крім чого? на
відміну від кого? навіть хто? за винятком чого?)

1. Похибки друзів за винятком зради ми повинні терпіти або виправляти.
2. Забувши сміх ми слухали нового вчителя схилившись на парти.
3. Попрацювавши мої друзі пішли грати у футбол.
4. Перед нами розкрився зовсім новий світ осяяний сонцем.
5. І місяць травень буде гомоніть рудим джмелем наляканим до краю.
6. Крім знання тут потрібні інтуїція дар передбачення дар ясновидця.
7. Не можна було пройти мимо не замилувавшись заворожливим фонтаном серед
ставу.
8. Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.
9. Усі за винятком Арсенія прийшли того вечора на збори.
10. Недалеко від берега літали чайки плавно розрізаючи крильми повітря.
11. Це може і не вірші а квіти кинуті тобі.
12. Вражають красою дерева оздоблені інеєм.

Моя семья многочисленная, шумная и веселая. Мой папа – моряк дальнего плавания, поэтому дома бывает редко и для нас – это настоящий праздник. Моя мама – просто мама, потому что она воспитывает нас, не покладая рук, стараясь таким образом привить своим детям самые лучшие качества характера и жизненные ценности. Мы еще сладко спим в своих кроватках, а мама уже возится на кухне. Белье стирается, бульон кипит, чай заваривается, тесто подходит, каша упаривается. Мама, приглядывая за всем сразу, ловко скользит утюгом по простынкам и наволочкам. После завтрака у нас начинаются занятия. Самые маленькие, двойняшки, играя в зоопарк, учатся называть зверей, а погодки пяти-шести лет читают азбуку. Мама терпеливо разъясняет все, что непонятно или не получается. Попутно приготовленный, обед отправляется в теплую духовку и мы друг другу одеться, идем на прогулку. Мама уводит нас в городской парк, где мы, распахнув глазенки, любуемся золотой осенью. Мама рассказывает интересные истории о щедрой, богатой урожаем, хозяюшке, которая подарила нам полные кладовые полезных овощей и фруктов. Мы собираем колючие, лопнувшие каштаны, и мама добыть из них блестящие, коричнево-рыжие плоды. Сытный обед нагоняет сонливость, и мама укладывает нас в кроватки. А у самой в это время куча дел: перемыть посуду, убраться в квартире, сбегать в магазин, приготовить ужин и, хоть на минутку, глянуть на себя в зеркало, чтобы убедиться, что она все так же стройна, изящна и красива. Ведь скоро папа возвращается из рейса, и мы все вместе отправимся его встречать в морской порт. Мамины руки, словно две волшебные палочки, творят настоящие чудеса. Мы вырастем и будем с благодарностью целовать эти родные, заботливые, неутомимые руки нашей мамы.

Казка про зернятко. Текст – розповідь.   Маленьке зернятко потрапило восени під велику грудку землі. Затишною та рідною хатинкою виявився цей прихисток. Не понесе його більше в далеку дорогу буйний вітер. Теплий дощик не забував його та напував своїми кришталевими краплями.     На благодатній землі проріс тендітний паросток. Якось залетів сюди вітер, не побачив він більше зернятка, тому не зміг віднести його далеко. Міцно тримається паросток корінцем рідної домівки та щасливо усміхається. Швидко промайнула весна, за нею пройшло тепле літечко. Виріс паросток. Весело вітається золотим колоссям.     Минуло багато часу і заколосилась навкруги велика пшенична сім’я  - безкрайня золота нива. Кольорами прикрасили її нові друзі – волошки, маки та ромашки