1. Подумайте, де й коли відбуватимуться події, які йтиме мова в оповіданні, хто стане його персонажами. 2. Сформулюйте тему майбутнього оповідання. Обміркуйте його головну думку. 3. Обміркуйте зв'язку, кульмінацію та розв'язку оповідання. 4. Проговоріть оповідання в думках, потім запишіть його на чернетці. 5. Уявіть героя (героїв) свого оповідання. Складіть опис зовнішності одного з персонажів, запишіть його. Подумайте, яким чином (повністю чи окремими деталями) такий опис буде введено до тексту оповідання. На чернетці зробіть відповідні помітки. 6. Відредагуйте записане на чернетці оповідання. 7. Перепишіть оповідання в зошит, увівши до його тексту опис зовнішності. 8. Доберіть до оповідання цікавий заголовок.
У всіх ціх людей є спільні риси: вони завжди були дуже цільоспямованими, а ще були готові багато працювати, щоб досягти своєї мети. Я вважаю, що це і допомагало їм добиватися успіху там, де інші опускали руки. Мабуть, не в останню чергу ці риси характеру виховалися у них, коли вони жили у селі.
Коли друзі батьків приїзджали до нас у гості, я чув їхні спогади про дитячі роки і зробив кілька висновків. Коли дитина росте у селі, вона вирастає більш самостійною та працьовитою. Це й не дивно: крім шкільних завдань, у сільського хлопчика та дівчинки є багато обов'язків: поратися у городі, годувати худобу, тощо. У селі навіть діти працюють по-справжньому, інакше ніяк. Тому вони змалку знають слово "треба", розуміють, звідки береться їжа, що вони ідять та гроші на речі, якими вони користуються. І це іде дітям на користь.
Слухаючи спогади татова друга Миколи Івановича, що тепер викладає вищу математику у університеті, я запам'ятав один цікавий випадок з його дитинства. Коли йому було десять років, тато показав йому на порося і сказав: "Оце, синку, твій майбутній велосипед. Ось вигодуєш свинку - купимо." І десятирічний хлопчик дуже відповідально ставився до свого обов'язку піклуватися про свій "велосипед": кілька раз на день годував порося, убирав у його закуті. Тато виконав обіцянку, і хлопчикові купили велосипед - на гроші з продажу тої свині. Пройшло багато років, хлопчик виріс, але працьовитість, терпіння та здоровий прагматизм залишилися. Як на мене, це домогло йому у подальшому житті, коли він вже вчився у Києві і мав сам про себе піклуватися.
Мабуть, самостійність є спільною рисою усіх вихідців з села. Коли юнаки та дівчата пріїздять вчитися, вони знають, що тато з мамою далеко і не потурбуються про них, що все треба робити самим і розраховувати тільки на себе. Навіть не знаю, чи є серед таких молодих людей з села інфантильні люди, такі, що не вміють приготувати їжу, прибрати за собою або розрахувати бюджет так, хоб хватило на життя. А от ось серед городян таких доволі багато.
Тому й не дивно, що молодіж з села досягає успіху у Києві, попре всі перешкоди, що їм доводиться долати. Адже вони вже загартовані життям і мають риси характеру, що їм до у цьому.
П,В: привіт, Люде!
Л. Сьогодні я дізналась одну новину.
В. Яку?
Л. Представлете, видміняють свято 8 березня.
П. Чому це ти вирішила?
Л. Согодні по радио почула.
В. Я сьогодні теж це чув, я обурений.
П. Чому? Це ж не твіе свято.
В. Звісно не мое, але в школі дають вихідний день.
П. Так, це круто, якраз повина буди контрольна.
Л. Так, і вона дуже складна, буде час для підготовки. А також це дійсно свято для наших мам та бабусь.
В. Повністью згоден, надіюсь це свято не відмінять.
П. Я теж.
Л. Гаразд, пішли, уже дзвінок.
Як змогла так зробила) імена можна любі))