1. Прийменник є у реченнях:
а) Зранку світило сонце.
б) Пише мати, що навколо хати наш садок
вишневий забілів.
в) Весело і дзвінко дзюрчало джерело.
г) У лісі чувся солов'їний спів.
2. Похідними є всі прийменники в рядку:
а) Близько, з-поміж, поверх
б) Понад, попри, до
в) Про, із-за, коло
г) Від, задля, назустріч
3. Виділене слово є прийменником у
реченні:
а) Вони сиділи НАВПРОТИ.
б) Він завжди був ПОРУЧ.
в) Гуляли НАВКОЛО річки.
г) ПОПЕРЕДУ йде молодь.
4. Разом треба писати кожен прийменник у
рядку:
а) згідно/з, по/серед, за/ради, в/наслідок
б) в/цілому, по/над, по/між, на/чолі
в) в/наслідок, у/слід, по/вздовж, до/вкола
г) з/поміж, під/час, у/разі, по/під.
6. У якому реченні є сполучник:
а) Землю омив рясний дощ, про/те не
приніс прохолоди.
б) Я думаю про/те, що скоро знову зацвіте
наш сад.
в) Що/б не трапилося, усе мине.
7. Окремо треба писати кожну частку в
рядку:
а) Знайшов/би, ні/би, поки/що
б) Наче/б, не/мов/би, знав/же
в) Дарма/що, що/ж/до, що/за
г) Казна/хто, тому/таки, чекай/но
9. Помилково вжито прийменник:
а) Заходьмо по двоє
б) Надішли по адресі
в) Розпис по дереву
г) Сходіть по молоко
10. Граматично правильно побудовано
словосполучення:
а) Спізнитися із-за негоди
б) Виконати за бажанням
в) Чекати біля двох годин
г) Погодитися при умові
11. Граматично правильно побудовано
словосполучення:
а) Звернутися по питанню
б) Забути із-за неуважності
в) Виконати на вимогу
г) Їхати на тролейбусі
12. Помилково вжито прийменник у
варіанті:
а) Йти за морозивом
б) Писати за зразком
в) Твір за картиною
г) Економіст за фахом
Серед «Пам’яток української мови»: актові документи і грамоти, художня література, публіцистична література, полемічна література, наукова література та ін. Кожне видання, як правило, супроводжується вступним археографічними і лінгвістичними дослідженнями. Подаються словнички давніх і малозрозумілих лексем, списки скорочень, література, покажчики власних і географічних назв, ілюстрації. Рукописні тексти публікуються у транслітерації, друковані — факсимільне[4].
У 2015 році вийшло перше у вітчизняній медієвістиці найповніше зібрання пам’яток української мови найдавнішого періоду (Х–ХІІІ ст.) — "Хрестоматія з історії української мови Х–ХІІІ ст.", яке підготував В. В. Німчук в НАН України[5].
Вишивана сорочка — улюблений одяг кожної українки. Вони прикрашали сорочку магічними знаками сонця, поля, води. Вважалося, що ці символи відводять від людини хвороби і нещастя. І сама тканина сорочки, і вишивка, і колір ниток мали чарівну силу.
Для вишивання потрібні нитки "муліне". їх слід спочатку проварити із сіллю, щоб вони не линяли. Потім нитки слід гарненько прополоскати й висушити.
Найлегше вишивати на канві, бо на цій цупкій тканині плетиво ниток утворює маленькі й великі дірочки. Потрібно порахувати, скільки клітинок займе орнамент у ширину і, накинувши з кожного краю по чотири клітинки, відрізати шматок канви.
Втягнувши нитку у голку, можна братися до вишивання. Вколювати нитку потрібно у велику дірочку канви і виколювати нижче у дірочку так, щоб зверху утворився косий стібок. Це буде півхрестик. Коли зробити такі самі стібки назад по тих же проколах, косі стібки ляжуть в іншому напрямку і утворять хрестики.
Я вдячна бабусі за її науку, за те, що відкрила мені таємниці вишивки.