1. Прийменник ужито в кожному сполученні слів рядка: а) викопали навкруги фортеці, знайшов у портфелі, дощ і сніг;
б) лунає навкруги, грався з ними, чуйний та уважний;
в) вітер з півночі, помилився через неуважність, бачив коло лісу.
2. Сполучник з’єднує частини складного речення у варіанті:
а) Вечір гаптував небеса і золотом, і сріблом, і янтарем.
б) Не тільки мотузок, а й терпець рветься.
в) Дзвони грають, бо моя воскресає душа.
3. Тільки частки записано в рядку:
а) навіть, нехай, немов, попід; б) майже, не, невже, лише;
в) посеред, або, хай, ні.
4. Сполучник —це... Наведіть приклади.
5. Вигук —це... Наведіть приклади.​

я не прихильник дивитися телевізор але фільми люблю . мене вабять інформаційні фільми на соціальну тему . це можуть бути також різні программи. тож якщо б я був(була) режисером я б зняв(зняла) фільм про якусь соціальну проблемму або питання . наприклад це  тема чорнобиля . той подвиг ліквідаторів який простий народ вважає справжнім спасінням і то справді є так. якщо б  не хоробрість тих людей то мирний атом перебив увесь світ, і кожний  хоч і потрохи та дозу опромінюання отримав. тому я б зняла фільм саме на цю тему. хоча декотрі вважають що нічого цікавого в цьому не має. я маю протилежну думку у всілякій ситуації є якась цікава "золота " середина. саме вона змушує задуматися над змістом фільмів людей які просто дивляться телевізор або запис. на мою думку фільм повинен бути простим до сприйняття, саме для того щоб він залишився у пам'яті і душі кожного глядача. якщо б я був(була) режисером я б зняв(зняла) саме такий фільм.

Якщо ще раз перечитати вірш Шевченка "Мені тринадцятий минало..." і трохи замислитися над тим, що пережив Тарас Шевченко у дитинстві, то проблеми сучасних школярів здаються такими дрібними... Не подарували дорогий телефон, як ти хотів? А Шевченко часто голодний ходив, змалку вимушенний був працювати, щоб заробити на шматок хліба. Не такі кросівки тато й мама купили? А Шевченко сиротою рано став, босоніж до снігу ходив, як і багато інших бідних дітей в ті часи. У школі вчитися треба, а не хочеться? А Шевченко і хотів би вчитися, але грошей не було, і до школи він пішов "носити воду школярам", тобто працювати.

Те, що ми зараз маємо, перевершує найсміливіші мрії Тараса Шевченка у дитинстві. Тільки уявіть, як би зрадів такому селянський хлопчик, що жив за часів Тараса Шевченка, що всі можуть вчитися! І бідні, і багаті, і в містах, і в селах - всі! Немає неписьменних тільки через те, що у батьків не вистачило грошей на освіту дітей! А ми не цінуємо... ми звикли до цього, і навіть не замислюємось над тим, що ще нещодавно освіта була розкішшю. Не кожен міг собі її дозволити. І, хоча часи й змінилися, про це треба пам"ятати і цінувати те, що ми зараз маємо.