1. Прийменником є виділене слово в реченні *
У хвилини відпочинку АБО розпачу її манили знайомі давні казки.
Сама доля перетинає ЇХНІ з Кулаківським дороги!
Потім Софійчині думки розхитало, закрутило ПОМІЖ зірками.
Конячина пішла галопом, ПОТІМ швидше, швидше, швидше!
2. Похідними є обидва прийменники в рядку *
поміж, від
без, попереду
навколо, понад
при, залежно від
3. Через ДЕФІС треба писати обидва прийменники в рядку *
з/понад, із/під
з/над, у/продовж
з/поперед, по/під
за/ради, з/посеред
4. Прийменником є виділене слово в реченні *
НАВКРУГИ хати зацвіли вишні.
Усе ходимо кругом і НАВКОЛО.
Дуб НАВПРОТИ кидав тінь на грядки.
Машина промчала ПОРУЧ.
5. Прийменником є виділене слово в реченні *
Велика вантажівка мчала НАЗУСТРІЧ.
НАВКОЛО школи ростуть березки.
Аж ось нарешті і любий КРАЙ.
Я сидів за столиком НАВПРОТИ.
6. Укажіть рядок, у якому в усіх сполученнях слів є прийменники *
хотів би до шумлять за вікном, ні холодно ні жарко, дістав із кишені
мокрий від роси, знайомі з дитинства, разом зі мною, підручник з алгебри
сталося близько сьмої, навколо ліс, хай співають, хотів би подивитися
відставати від групи, пам'ятай же, тільки завтра
7. Укажіть рядок, у якому всі прийменники пишуться через дефіс *
по/під горою, з/поміж ровесників, з/за моря, по/над Дніпром
із/під ніг, по/між вербами, з/за лиману, з/початку року
з/поміж очерету, із/за гаю, з/під брилля, з/посеред городу
один з/поперед одного, з/поміж пагорбів, зі/мною, по/над яром
8. Запишіть прийменники у два рядки, розділивши їх на похідні й непохідні. Під, попід, понад, за, при, з-за, з-під, серед, по, на, у, над, посеред, поза, з, до, з-над, від, під, уві, із-за. *
9. Складіть речення зі словами КРАЙ, БІЛЬШЕ, КОЛО, КІНЕЦЬ так, щоб в одному випадку ці слова були самостійною частиною мови, а в іншому-прийменниками. (Усього вийде 8 речень). *
Сьогодні українські освітяни та науковці приділяють велику увагу «історичній освіченості» молоді, запроваджують у навчальних закладах спеціальні курси, організовують заходи, спрямовані на виявлення рівня знань про історичні події, відгомін яких викликає резонанс у сучасному суспільстві. Головна мета історичної освіти полягає у «навчанні вчитися» на помилках своєї країни, адже лише вміння усвідомлювати й аналізувати історичні помилки до запобігти їх повторенню. Саме це, на мою думку, є однією з головних передумов успішної розбудови нашої держави.
Кожен, безумовно, має знати історію свого народу, своєї держави. Це необхідно як для підвищення рівня загальної освіти, так і для того, щоб мати честь називати себе гідним сином своєї Батьківщини. Історія — це така надзвичайна річ, на перший погляд — простий набір фактів та відомостей, але насправді вона здатна не тільки запам’ятовуватися, вона здатна ще й «боліти». Напевне, це показник людяності, — коли людині болить власна історія. В історії України існують певні етапні події, які має пам’ятати кожен українець, бо без цих подій нема історії. І є події, які має пам’ятати кожна людина, бо без пам’яті, цієї болючої, надривної, до сліз важкої пам’яті, нема самої людини, нема живої душі, яка прагне кращого майбутнього для себе та своєї держави. Я хочу згадати про голодомор в Україні. На мою думку, це страшніше навіть од війни. Бо війна — це завзята боротьба проти видимого ворога, який напав на країну, проти сили, яка чужа тобі, яка прийшла ззовні. Ця сила ворожо налаштована, вона носить форму певного кольору і не приховує своїх намірів. Не так усе було страшного 1933 року в Україні. Ворога не було видно, ворог був у самій країні.