1.Прочитайте. 2.Визначте тему й головну думку тексту(запишіть). 3.Складіть і запишіть його тези. 4.Виділіть визначені ключові слова(кольором).
Унікальним мистецьким явищем — і то не тількі на тлі українського мистецтва — є Микола Бідняк, людина трагічної долі, художник, який, попри тяжке каліцтво, став взірцем духовного і творчого подвигу.
Народився Микола Бідняк 1930 року в Торонто. За 10 років до того батько Миколи переселився в Канаду з буковинського села Ленківці (нині передмістя Чернівців). Пізніше доля завела родину до Німеччини. Вже
там Микола, натрапивши на польову міну, втратив обидві руки.
1950 року юнак з батьками повернувся до Канади. Маючи нездоланну силу волі та винятковий хист до малярства, він знайшов у собі сили закінчити Інститут технології та мистецтва в Калгарі (провінція Альберта), а згодом Онтарійський коледж образотворчого мистецтва в Торонто.
Непереможне покликання до мистецтва навчило Миколу винахідливості. На куксу правої руки він натягував еластичний гумовий бандаж, яким міцно притискав пензель чи олівець. Часто йому доводилося затискувати пензель зубами чи між пальцями ноги. У такий б Микола виконував дивовижні малярські та графічні роботи, технічній досконалості яких міг позаздрити будь-який митець. Працюючи по 16–18 годин на
добу, він створив понад 3,5 тисячі робіт.
Микола Бідняк створив ікони, портрети, пейзажі, натюрморти, обкладинки книг. Ікони та світські твори Бідняка здобули світове визнання, експонувалися у США, Канаді, Мексиці, Іспанії, Швеції, Швейцарії,
Великобританії, Італії, Японії. Художник мав престижні нагороди, був членом Української спілки образотворчих митців США й Канади, а також Міжнародної Асоціації митців, що малюють вустами і пальцями ніг.
В Україні творчість Миколи Бідняка упродовж тривалого часу була майже незнаною. 1991 року він був обраний професором Львівської академії мистецтв. 1995 року Микола Бідняк став лауреатом Державної премії України ім. Тараса Шевченка. Кілька робіт митець передав Національному музею у Львові для постійно діючої експозиції.
Як член світової Асоціації митців-інвалідів Микола Бідняк виявляв турботу про інвалідів
України, які, не скорившись долі, прагнуть жити повноцінним життям і приносити користь. Таких
художник залучив до роботи в асоціації, що надавала їм відчутної творчої й матеріальної підтримки.
Протягом усього життя Микола Бідняк уперто шукав можливості не тільки виразити свій хист, а й бути взірцем мудрості для обездолених.
Помер художник 2000 року у Львові.
(За Д. Степовиком та О. Іщенком)
4.Назвіть риси вдачі митця, які вам хотілося б наслідувати (5 речень)
5. Складіть план (складний)
Природа і ми
"Люби природу не як символ
Душі своєї.
Люби природу не для себе —
Люби для неї", —
писав у одному із своїх віршів незабутній Максим Рильський, якого друзі з любов'ю називали Максим Добре Серце.
У багатьох своїх поезіях він оспівав природу рідної України, закликав берегти її й захищати від злої та жорстокої руки, примножувати її багатства, любити її.
Ми всі — діти природи, її часточка. Вона, велична і могутня, дарує нам життєві радощі, бо годує й зодягає, вчить і радить, застерігає й попереджує, винагороджує за хазяйновитість і суворо карає за байдужість і бездушність.
Природа — вічне джерело натхнення. Скільки прекрасних полотен живопису, музичних шедеврів, поетичних рядків створено від спілкування з нею, скільки пісень складено!
Природа — джерело нашого матеріального добробуту, якщо ми, люди, по-розумному використовуємо її багатства.
Наші предки добре знали таємниці землі. Називаючи її матір'ю-годувальницею, розуміли, що до неї й ставитись треба так, як до матері: шанобливо, тактовно, з любов'ю і повагою, турботливо, по-доброму. Тоді й земля віддячить і сприятливим кліматом, і багатими врожаями, і чистим повітрям, і ласкавим сонечком, і благодатним дощиком...
Людина мусить бути дбайливим господарем у храмі матінки Природи, а не жадібним байдужим споживачем. Звертаючись до лісу як до свого друга, Максим Рильський писав:
А за кожну деревину,
Що піде нам на будови...
...Ми нові гаї посадим,
Щоб земля була весела,
Як веселе птаство в лісі,
Як веселі дерева.
Пам'ятаймо, що за нами йдуть майбутні покоління. Якою ми залишимо їм нашу рідну землю, сьогодні залежить від нас.
Объяснение:
если. я правильно понимаю
ну если длинное можно главные слова выбрать
видатний російський письменник а. п. чехов висловлював головні ознаки вихованих людей: завжди ввічливі, поважають людську особистість, не брешуть навіть у дрібницях, м’які, поступливі,не метушливі, якщо мають талант, то поважають його. але навіть не ці
риси мою увагу, на мене справили враження подальші рядки: «тут потрібна безперервна денна й нічна праця, вічне читання, штудіювання, воля… тут є цінною кожна година».
саме таким рисам в моєму характері намагались виховати у мене батьки. вони виховували в мені ввічливість, акуратність, чесність. важко було б, не маючи основ поведінки, не розуміючи, як правильно себе потрібно вести у той чи іншій ситуації починати жити у нашому світі, який сповнений змін і суперечливостей. нас починали вчити ще с самого дитинства: казки, батьки, вихователі. але, як виявляється найважливішою є власна праця щодня над собою, над своєю поведінкою, над своїми помилками. не стільки важко контролювати себе, свою поведінку,за законами народної моралі, скільки неприємно бачити, коли ці закони сміло перекреслюються деякими сучасними явищами.
з одного боку нам кажуть про високу мету та чистоту ідеалів, а з другого – ми бачимо зовсім інше з екранів телевізорів та просто поряд на вулиці. не залишають байдужими душі і серця герої творів шевченка, довженка,українки, костенко, а просто поруч бачиш байдужість та грубість.
як зробити так, щоб твоє місце в суспільстві було вірно знайдено, щоб не розгубитися у будь який ситуації. я думаю, що тут на повинна прийти вихованість, яка у всі часи цінується і шанується в народі. тільки завдяки їй можливо здобути довіру і повагу людей. тільки вона може підказати вихід із складної ситуації. вихованість спроможна підтримати гідність людини у часи випробування. і тільки так можливо поважати себе і відчувати повагу інших людей до себе.
особисто я так і розумію значення вихованості у житті кожної людини. не вистачить і декількох аркушів, щоб перелікувати усі ознаки вихованості у сучасному розумінні. бо кожен твій вчинок свідчить про ступінь вихованості. перебігаючи дорогу в забороненому місці, ти не звертаєш уваги на водія. десь ти гримнув дверима, не подивившись на того, хто йшов слідом за тобою. не звернув уваги, не допоміг малюку, який упав поряд з тобою. ввечері вдома, не відреагував на мамине прохання. з одного боку начебто і байдуже, але з іншого на душі якось не затишно. це докоряє твоє підсвідоме виховання, твоє сумління, твоя позабута культура.
ці наведені приклади мені не властиві, адже мені навіть неприємна сама думка про такі вчинки. я стараюся поважати культуру у всіх її проявах. мене вразили слова академіка лихачова про те, що єдина відміна людини від тварини в тому, що в людському суспільстві є культура. ці слова примусили мене замислитися і над власною культурою і над культурою нашого суспільства.
насамперед справжня культура, вихованість – це не тільки ерудиція, правила етикету, бездоганний вигляд, це перш за все, коли ти не можеш, не вмієш поступати по іншому, коли культура у тебе в підсвідомості, у кожній клітині твого тіла. і не важливо один ти, чи серед людей, вихованість завжди повинна бути поряд. починаючи з культури, яку ти виховуєш у своїй родині, ти з часом переносиш і на усе суспільство.
в наш час дуже потрібні молоді сили, виховані патріоти нашої держави, які зуміли б зробити усе на розквіт нового вихованого, культурного суспільства. але для цього потрібна «безперервна праця» і усвідомлення «цінності кожної хвилини».