1.Прочитайте речення, дотримуючись відповідної інтонації. Визначте уточнювальні члени, підкресліть їх Укажіть їх вид і чим виражені

1. Коло діда, на старому яблуневому пні, сидів його давній товариш і побратим Григорій (О. Довженко).

2. Згодом, з розвитком промисловості, господарської діяльності, вплив людини на природу стає все помітнішим, призводить до зміни флори (В. Протопопова).

3. Край шляху, у долині, догорає вогнище (М. Коцюбинський).

4. Там, на зеленій лавці, обкладеній дерниною, сперши голову на руки, сидить білява панночка (М. Коцюбинський).

5. Шлях із Південної Африки, туди й назад, нараховує двадцять п’ять тисяч кілометрів (О. Потапенко).

6. Криниці, священні для українців місця, копали біля верби (О. Потапенко).

7. До Десни верст п’ять ґрунтової дороги, хоч і дуже складної (О. Довженко).

Відповідь:

—  Доброго дня. Це рятувальна служба?

— Так. Що у вас трапилося?

— Негайно рятуйте мене! Я тону!

— Де ви знаходитеся: на річці, на озері?

— Що ви! Я у квартирі номер 3, що у домі номер 2 на вулиці Зелена. У мене прорвало трубу!

— На жаль, ми допомагаємо тільки у надзвичайних ситуаціях.

— Але в мене якраз така! Води вже по коліна!

— Вибачте, але рятувальники виїжджають тільки на пожежу, коли хтось тоне у річці, трапилося ДТП.

— А мені що робити?

— Телефонуйте в ЖКГ!

— Здрастуйте! Це ЖКГ?

— Так, уважно вас слухаємо, що трапилося?

— У мене прорвало трубу, я тону!

— На жаль, сантехнік зараз зайнятий, він на виїзді, зачекайте.

— Як зачекати? Що це за неподобство? Я буду скаржитися!

— Ваше право. А доти назвіть свою адресу.

Пам'ятник Тарасові Шевченку у Харкові урочисто відкрили 1935 року, на чотири роки раніше, ніж монумент Кобзарю у Києві та пам'ятник на його могилі у Каневі. Харківського Шевченка встановили у парку, названому на його честь. Авторство належить скульптору Матвію Манізеру, який виготовив також київську і канівську фігури Кобзаря, та архітекторові Йосипу Лангбарду. Манізер став переможцем конкурсу на найкращий проект пам'ятника, проте до створення скульптури у нього було кілька варіантів того, який вигляд мав стати остаточним. Творчі пошуки митця були тривалими. Згідно з першим задумом, велику за розмірами голову Шевченка мали встановити на циліндричному постаменті із барельєфом повстанців на колінах і в кайданах. У другому варіанті поета хотіли поставити на низький п'єдестал із зображенням персонажів із його творів. І лише третя версія проекту задовольнила скульптора і забезпечила перемогу в конкурсі. У цьому варіанті автор зберіг концепцію із персонажами, розмістивши їх у повний зріст за спіраллю довкола підніжжя фігури Кобзаря. Для того, щоб реалістично відтворити образ поета, митець ретельно вивчав зовнішність та характер Шевченка за його творами, листуванням, автопортретами та посмертною маскою. До персонажів скульптор теж підійшов відповідально. Для них йому позували актори харківського театру «Березіль»: Наталія Ужвій приміряла образ Катерини, Амвросій Бучма – селянина з жорнами на плечах, а Лесь Сердюк – кріпака зі зв'язаними руками